Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
11 серпня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12015100100010303 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня2016 року,
Зазначеною ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва повернув прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100100010303 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України.
Повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції мотивував тим, що він не містить викладення кваліфікації дій ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, оскільки посилання в обвинувальному акті дослівно на «вчинення особою опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, щодо охорони громадського порядку» не відповідає юридичному визначенню, яке наведене у ч. 2 ст. 342 КК України.
Що ж стосується обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, то обвинувальний акт не містить викладення обставин, які становлять зміст обвинувачення у вказаному злочині, який полягає в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Більш того, як зазначається в ухвалі суду першої інстанції, викладення обвинувачення за ч. 2 ст. 345 КК України зводиться до викладення обставин вчинення активних дій, направлених на опір працівнику правоохоронного органу. Натомість формулювання обвинувачення з викладенням обставин щодо умисних дій, направлених саме на завдання легких тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу в обвинувальному акті відсутнє.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року, а обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в даному випадку суд першої інстанції вийшов за межі ст. 314 КПК України, вдавшись до аналізу правильності викладення обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Як вважає прокурор, посилання в оскаржуваній ухвалі на те, що наведені в ній недоліки неможливо усунути під час судового розгляду, суперечить подальшому висновку суду про наявність у прокурора права змінити висунуте обвинувачення.
Крім цього, як зазначається в апеляційній скарзі, вважає прокурор, в ухвалі суду про повернення обвинувального акта прокурору, не наведені належні і достатні мотиви, а також обґрунтування прийнятого рішення, у зв'язку з чим воно протирічить положенням чинного КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого, який заперечував проти задоволення скарги прокурора; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Частиною другою цієї ж норми КПК передбачено, які відомості повинен містити в собі обвинувальний акт.
Зокрема, поряд з іншими даними, в ньому дійсно повинні міститись відомості, які зазначені в ухвалі суду, а саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12015100100010303 за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинувальний акт, який було направлено до суду, містить в собі всі необхідні відомості, які передбачені законом, у тому числі встановлені під час проведення досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за кожною частиною статей закону України про кримінальну відповідальність, які інкримінуються обвинуваченому.
З огляду на це, суд першої інстанції не мав достатніх підстав для повернення зазначеного обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам КПК України, оскільки під час підготовчого судового засідання суд не тільки не встановив наявності таких підстав, а й не навів їх у своїй ухвалі.
Більш того, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі прокурора, повертаючи обвинувальний акт з підстав, які наведені в ухвалі, суд першої інстанції фактично вийшов за межі оцінки обвинувального акту, встановлені ст. 314 КПК України, вдавшись до аналізуправильності кваліфікації дій ОСОБА_6 та формулювання обвинувачення за кожною із інкримінованих йому статей, що не є предметом перевірки під час підготовчого судового засідання.
Так, посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт не містить кваліфікації дій ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, оскільки правова кваліфікація дій останнього не відповідає юридичному визначенню ч. 2 ст. 342 цього Кодексу, не може свідчити про його невідповідність вимогам саме КПК України, оскільки це питання стосується застосування матеріального, а не процесуального закону, а підставою для повернення обвинувального акта прокурору, як прямо зазначено в законі (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК), є його невідповідність лише вимогам кримінального процесуального закону.
Посилання суду першої інстанції на те, що формулювання обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України зводиться до викладення обставин вчинення активних дій, направлених на опір працівнику правоохоронного органу та не містить викладення обставин щодо умисних дій, направлених на завдання працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, також не можуть бути визнані підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки ці обставини повинні бути предметом судового розгляду, а не підготовчого судового засідання.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що, в даному конкретному випадку, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, наведені в обвинувальному акті, свідчать про наявність ідеальної сукупності кримінальних правопорушень, коли одними й тими ж діями вчиняється два злочини, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків під вчинення опору цьому працівникові правоохоронного органу.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що рішення суду, прийняте за результатами підготовчого засідання є незаконним, оскільки при його постановленні були порушені вимоги кримінального процесуального закону.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12015100100010303 щодо ОСОБА_6 необхідно скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12015100100010303 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, повернуто прокурору - скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/1455/2016
Категорія: ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_8
Доповідач - суддя ОСОБА_1