печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31922/16-к
02.08.2016 Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №42016110350000143, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирської області, громадянина України, маючого вищу освіту, старшого офіцера безпеки Управління державної охорони України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015), -
Згідно наказу начальника Управління державної охорони України № 101-ос від 30.11.1995 року ОСОБА_5 прийнято на військову службу в Управління державної охорони України у зв'язку з укладенням контракту строком на п'ять років та призначено у військовому званні прапорщика на посаду співробітника охорони 1 відділення 4 комендатури 7 т.р. Управління державної охорони України ( НОМЕР_1 , м. Київ, вул. Богомольця, 8).
Згідно наказу начальника Управління державної охорони України №167-ос від 30.11.2015 року ОСОБА_5 у військовому званні лейтенанта призначено на посаду старшого офіцера безпеки 7 відділу 2 Служби Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України.
Під час проходження військової служби в Управлінні державної охорони України ОСОБА_5 окрім іншого, повинен керуватися вимогами ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Указом Президента України №15/2015 від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №113-VIІI від 15.01.2015 року, відповідно до ст.ст. 106 ч.1 п.п.1, 17, 20; 112 Конституції України та ст.ст. 4, 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993 року оголошено проведення, зокрема, на території Київської області часткової мобілізації.
Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 року та ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
07.03.2016 року ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог і умов укладеного контракту не з'являтися вчасно на службу без поважних причин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , маючи об'єктивні можливості своєчасно прибути до Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України та виконувати обов'язки військової служби, 07.03.2016 року о 09 год. 00 хв. на службу до вказаного місця служби умисно без поважних причин та без дозволу командування не з'явився, а направився до місця проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для з'явлення до Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління.
У подальшому ОСОБА_5 постійно перебував за місцем проживання, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до Департаменту підготовки та проведення охоронних заходів Управління державної охорони України та до місця служби або звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
23.06.2016 року біля 13 год. 00 хв., усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_5 добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Київського гарнізону, що знаходиться за адресою: м. Києва, вул. Болбочана Петра, 8а, і заявив про себе.
28.06.2016 органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015) - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливо періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
02.08.2016 між прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 , якому надані права процесуального керівника у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника обвинуваченого, укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до статей 468, 469, 472 КПК України, яку сторони подали суду в підготовчому судовому засіданні та просили затвердити.
Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015), істотних для даного кримінального провадження обставин, підозрюваний визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину.
Вищевказаною угодою сторонами кримінального провадження узгоджене покарання за ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015) у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Також сторони погодили звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор, обвинувачений, захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості, зазначили, що сторонами остаточно узгоджені істотні обставини, що мають значення для даного кримінального провадження, міра покарання.
Судом роз'яснені обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, а також положення ст. 474 КПК України.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, дослідивши угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, надходить до наступних висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Печерському районному суду м. Києва відповідно до ст. ст. 32, 33 КПК України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Як визначено пунктом 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Абзацем 2 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив суду, що він беззаперечно визнає вину у вчиненні злочину, що йому інкримінується, за викладених в обвинувальному акті обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015), який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
При цьому в судовому засіданні судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Враховуючи особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійну роботу та місце проживання, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку лікарів нарколога, психіатра не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання - визнання обвинуваченим вину у вчиненні злочину, з'явлення із зізнанням, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому, з урахуванням узгодження сторонами угоди звільнення від відбування покарання з випробуванням, приймає рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши тривалість іспитового строку - 1 рік.
З огляду на конкретні обставини справи та особу винного суд не вбачає підстав для покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ст. 76 КК України на період іспитового строку.
Підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду від 02.08.2016, укладену між прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону України №194-VII від 12.02.2015), і призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі неподання на нього апеляції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст. 473 КПК України.
Копія вироку видається учасникам кримінального провадження після його оголошення.
Суддя ОСОБА_1