ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.08.2016Справа №910/10418/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
про стягнення 4027 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
У червні 2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в сумі 4027,43 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 10.11.2015, на вул. Академіка Заболотного у м. Києві, внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля НОМЕР_1, ОСОБА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено автомобіль НОМЕР_2 з причепом «Шварцмюллер», д.н.з.НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2
Позивач, відповідно до умов укладеного між ним (страховик) та власником автомобіля «Scania» - ТОВ «Віта-Авто» (страхувальник), договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-14-00263, виплатив власнику пошкодженого транспортного засобу страхове відшкодування в розмірі 13696,21 грн.
Оскільки на час скоєння ДТП цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП - ОСОБА_1, було застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», позивач, на підставі положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13696,21 грн.
Проте відповідач лише частково здійснив виплату страхового відшкодування на суму 9168,78 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 4027,43 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника у якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема зазначив, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а отже суттєво завищено суму вимог до відповідача, також зазначив, що останнім було проведено власний розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу відповідно до якого сума відшкодування з урахуванням франшизи становила 9168,78 грн., яку відповідач вже сплатив на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 01.12.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та власником автомобіля НОМЕР_4 з причепом «Шварцмюллер» д.н.з.НОМЕР_3 - ТОВ «Віта-Авто» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-14-00263, за умовами якого, зокрема, застраховано автомобіль НОМЕР_2 з причепом «Шварцмюллер» д.н.з.НОМЕР_3, в тому числі за страховим ризиком - ДТП.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про дорожньо-транспортну пригоду №82689123, 10.11.2015, по вул. Академіка Заболотного у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля НОМЕР_2 з причепом «Шварцмюллер». д.н.з.НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого пошкоджено зазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.01.2016 по справі №752/20976/15-п, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Позивач, на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0301-14-00263 від 01.12.2014, на підставі страхового акту №КА-6985 від 10.12.2015, визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Scania» в розмірі 13696,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22458 від 11.12.2015.
Розрахунок суми страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку СТО - ТОВ «Сканія Україна» №SK-506595 від 11.11.2015, згідно з якими вартість відновлювального ремонту причепу марки «Шварцмюллер» д.н.з.НОМЕР_3, склала 13696,21 грн., включно з ПДВ.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1, застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/6834949 у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія», чинного на момент скоєння ДТП (10.11.2015). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 500 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля НОМЕР_2 з причепом «Шварцмюллер» д.н.з.НОМЕР_3, збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.
Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №28-0301-14-00263 від 01.12.2014, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля НОМЕР_2 з причепом «Шварцмюллер» д.н.з.НОМЕР_3, мав до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
В той же час, суд вважає за належне зазначити таке.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, при визначенні суми страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу не враховано значення коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
Разом з тим, відповідачем було подано власний розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до якого вартість ремонту складає 9668,78 грн. При цьому, при розрахунку застосовано коефіцієнт фізичного зносу, який дорівнює 0,45.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги положення ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд дійшов висновку, щодо обов'язку відповідача сплатити на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 9668,78 грн., визначеному з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а з урахуванням франшизи, встановленої умовами договору - 9168,78 грн.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачем добровільно сплачено на користь позивача страхове відшкодування, у розмірі 9168,78 грн., підстави для задоволення позову відсутні.
При цьому позивач не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами про відшкодування різниці між страховим відшкодуванням та коштами, сплаченими позивачем до особи, винної у скоєнні ДТП.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 16.08.2016
Суддя Я.В. Маринченко