16.08.2016 р. Справа№ 914/1782/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець», м. Трускавець Львівської області
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дрогобич Львівської області
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс», м. Київ
та до відповідача-3: Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів2,3: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тишко Ірини Олександрівни, м. Київ
про: визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 року
Суддя Кидисюк Р.А.
За участю представників сторін: не викликалися
15.08.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву вх.№4062/16 про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд:
1. визнати недійсним кредитний договір №10.128/08-КД, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк» від 09.09.2008 року;
2. визнати недійсним іпотечний договір, який укладений між ТзОВ «Культурно-мистецький центр «Трускавець» та ВАТ «ВТБ Банк» від 09.09.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Чичерською Л.О. за реєстровим номером 1845;
3. визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ, від 18.11.2015 року та Додаткову угоду №1 до даного договору від 27.11.2015 року, який укладений між ТзОВ «Фінансова Компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк»;
4. визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 01.12.2015 року, який укладений між ТзОВ «Фінансова Компанія «Поліс» та ПАТ «ВТБ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І.О. (04053, АДРЕСА_1) за реєстровим номером 2225.
Вказані вимоги позивач обґрунтовує положеннями частини 4 статті 22 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п. 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Розглянувши заяву позивача про зміну предмета позову, суд дійшов висновку, що в заяві позивача йдеться не про зміну предмета позову, а про фактично подання іншого позову, в межах якого об'єднано кілька нових вимог немайнового характеру.
1. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (п. 3.11 вказаної вище Постанови).
2. Пунктом 2.11. вказаної Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (абзац другий частини третьої статті 6 Закону).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Натомість, позивачем до заяви про зміну предмету позову долучено клопотання (вх.№4064/16 від 15.08.2016 р.) про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у даній справі по суті. Вказане клопотання обґрунтовується тяжким фінансовим становищем позивача.
Згідно п.3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Всупереч зазначеному позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів важкого фінансового становища підприємства позивача.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Твердження заявника про можливість судом розглянути змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом за правилами ст. 49 ГПК не спростовує обставин, які окреслені у п. 5 ст. 63 ГПК України і мають місце в поданій заяві.
Таким чином, заява позивача (вх.№4062/16 від 15.08.2016 р.) про зміну предмета позову та додані до неї документи слід повернути позивачу без розгляду.
Керуючись п.п. 4, 5 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву (вх.№4062/16 від 15.08.2016 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-мистецький центр «Трускавець» про зміну предмету позову та додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Додаток: заява (вх.№4062/16 від 15.08.2016 р.) про зміну предмету з доданими документами на 2 арк.
Суддя Кидисюк Р.А