Справа № 161/9571/16-ц
Провадження № 2/161/3572/16
01 серпня 2016 року місто ОСОБА_1
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Царюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк заяву ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову,
ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною заявою. В обґрунтування заяви посилається на те, що 19 жовтня 2013 року помер ОСОБА_4, батько неповнолітньої ОСОБА_3 Спадкоємцями першої черги були: ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_3, - донька та ОСОБА_5 - матір. 12 липня 2016 року ОСОБА_3 були подані заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 та дідуся ОСОБА_1 Однак, незважаючи на те, що малолітня донька спадкодавця - ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги та має право на частку в спадковому майні та є такою, що прийняла спадщину, державним нотаріусом першої Луцької ДНК ОСОБА_6 спадкоємцю ОСОБА_7, який є братом померлого, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Таким чином, є очевидні ознаки порушення норм спадкового права при видачі оскаржуваних свідоцтв, а також свідомі та протиправні дії відповідача ОСОБА_7, який не повідомив про наявність інших спадкоємців. А саме - неповнолітньої доньки. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить та зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі. Оскільки відповідач до вирішення спору по суті зможе його відчужити. Вважає, що способом забезпечення вказаного позову є накладення арешту і заборонити відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметом оскаржуваних свідоцтв. Просить суд забезпечити позов ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_7, треті особи Перша Луцька ДНК, ОСОБА_5 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що є предметом оскаржуваних свідоцтв.
Вивчивши заяву, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову підлягає поверненню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:
1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;
2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається із змісту заяви, що в порушення вимог п. 2 ст. 151 ЦПК України, в заяві взагалі не обґрунтовано необхідність виду забезпечення позову, який належить застосувати, а саме накладення арешту на майно.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Також судом встановлено, і це вбачається із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, що відповідач є власником нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт. При цьому, заявником взагалі не надано доказів, що відповідач має на меті вчиняти будь-які дії щодо відчуження такого майна. А тому взагалі незрозуміло, у зв'язку з якими причинами необхідно забезпечити позов.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що заявником в заяві не в повному обсязі додержано вимоги статті 151 ЦПК України. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про повернення заяви.
Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову - повернути заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Уразі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: В.В. Ковтуненко