10.08.2016 року Справа № 904/1365/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дармін М.О., Джихур О.В.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі № 904/1365/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 20 096,73 грн.
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", в якій просить з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь 6 585,85 грн. - 3% річних, 37874,10 грн. - інфляційних втрат внаслідок невиконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлені товари в порядку, в розмірі та строки передбачені Договором поставки № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015р. та судовий збір у розмірі 1378,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року (головуючий суддя Кеся Н.Б. ) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" суму 3 % річних у розмірі 6 585,85 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 13 079,11 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 609,50 грн., в решті позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідачем не належно виконано зобов'язання за договором поставки.
Не погодившись з зазначеним рішенням Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ "звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що висновки викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що суд безпідставно не відклав чи не зупинив розгляд справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15, яким встановлений факт неналежного виконання ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зобов'язань за договором поставки №540-ПУ-УМТС від 12.02.2015 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року, якою вищезазначене рішення залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" відзив на апеляційну скаргу не надало.
Представники скаржника (відповідача) та позивача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
12.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (Покупець) було укладено договір поставки №540-ПУ-УМТС та Специфікацію №1 від 12.02.2015р. (а.с. 24-38).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі-Продукція), в асортименті, кількості, в строк, по ціні з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в даному договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п. 4.1 Договору).
Так, на виконання умов Специфікацій №1 від 12.02.2015р. Позивачем Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 769270,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №Е-422 від 21.04.2015р., № Е-468 від 05.05.2015р., №Е-885 від 15.07.2015р. від 16.02.2015р., товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с. 42-48).
Відповідно до Специфікації №1 від 12.02.2015р. Відповідач повинен провести розрахунок за поставку продукції на наступних умовах: протягом 5 календарних днів з 30 календарного дня від дати поставки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" 350882 грн. 34 коп. - основного боргу, 51673 грн. 99 коп. - пені, 5430 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 5388 грн. 12 коп. - 3% річних за договором поставки № 540-ПУ-УМТС від 12.02.2015 року (а.с. 49-59)
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15 залишено без змін, тому є таким, що набрало законної сили (а.с. 60-69).
Відповідач несвоєчасно виконав умови договору щодо оплати за поставлені товари та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15 в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого Позивач знову звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 6 585,85 грн. - 3% річних за період з 20.10.2015 року по 15.04.20156 року та 37 874,10 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, що і є причиною спору.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначеним вище рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15 встановлений факт неналежного виконання ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зобов'язань за договором поставки №540-ПУ-УМТС від 12.02.2015 щодо своєчасної та повної оплати заборгованості за поставлений товар в період з 21.04.2015 по 16.07.2015.
По вказаній справі судом стягнуто основний борг на суму 350882,34 грн., а також 5430,19 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму сновного боргу за період червень - вересень 2015 року та 5388,12 грн. 3% річних - за період з 28.05.2015 по 19.10.2015 .
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.
Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства і відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При зверненні Позивача до суду з позовом, що розглядається, на підставі ст. 625 ЦК України, Позивачем додатково донараховано Відповідачу суму 6585,85 грн. 3% річних, яка нарахована за період з 20.10.2015р. по 15.04.2016р. та 37874,10 грн. інфляційних втрат за період з 20.10.2015р. по 15.04.2016р.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем доказів повного або часткового погашення заборгованості у спірний період (з 20.10.2015р. по 15.04.2016р.) до господарського суду не надано.
Оскільки Відповідачем рішення суду у період, за який пред'явлені до стягнення суми річних та інфляції, не виконано, доказів сплати заборгованості останнім, на момент розгляду спору, не надано, правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 6 585,85 грн. за період прострочки з 20.10.2015р. по 15.04.2016 р. та інфляційні втрати у сумі 13 079,11 грн. за період прострочення з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, нараховані у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Розмір стягнутих 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про відкладення чи зупинення розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи є безпідставними, оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у пов'язаній справі №904/6945/15 залишено без змін, тобто є таким, що набрало законної сили (а.с. 60-69).
Отже, станом на день винесення рішення у справі № 904/1365/16 пов'язана із нею інша справа №904/6945/15 вже була вирішена, у зв'язку із чим у господарського суду не було підстав для відкладення чи зупинення розгляду справи з мотивів, зазначених у клопотанні відповідача.
Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 року у справі №904/6945/15 прийнято відмову Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" від касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2015 року у справі №904/6945/15. Касаційне провадження припинено.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі № 904/1365/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 12.08.2016 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Джихур