08 серпня 2016 року 810/2210/16
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної державної адміністрації
про визнання відмови суб'єкта владних повноважень протиправною
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації в якому просить суд визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні йому дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою вул. Гайок, м. Біла Церква Київської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 29.12.2015 року він звернувся до Київської обласної державної адміністрації з заявою передати йому у власність земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва площею 0,10 га., та відповідно надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на території колишнього військового містечка №50, яке знаходиться на землях Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області але за межами с. Фурси, в даний час мікрорайону(вулиці) Гайок м. Білої Церкви.
Листом від 10.02.2016 року № 27.48.2 відповідач відмовив заявнику у задоволені його вимог. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою є протиправною, оскільки право на отримання земельної ділянки для особистого житлового будівництва, гарантоване йому Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу ".
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Додатково пояснив, що вказана земельна ділянка знаходиться на території колишнього військового містечка №50, а тому доводи відповідача, що зазначена земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту не відповідає дійсності.
Відповідач - Київська обласна державна адміністрація проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своїх заперечень вказав, що земельна ділянка про яку йде мова в зверненні позивача знаходиться за межами населеного пункту. Отже, відповідно до вимог статей 38, 39, 122, 123 Земельного кодексу України, а також враховуючи зміст листу Головного управління Держземагентства у Київській області від 04.02.2016 № С-2739/0-5/5-16 вказана земельна ділянка не може бути передана у власність для індивідуального житлового будівництва.
За таких обставин відповідач вважає, що при розгляді заяви позивача орган державної влади діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Представник відповідача також вважає, що вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
29.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому у власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на території колишнього військового містечка № 50.
Розглянувши заяву ОСОБА_1, Київська обласна державна адміністрація, надала відповідь (лист від 10.02.2016 №27.48.2), в якій відмовила заявнику у задоволені його вимог та роз'яснила порядок звернення зацікавленої особи, яка має намір одержати у користування земельну ділянку, визначений статтями 123 та 122 Земельного кодексу України.
ОСОБА_1 вважаючи відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, - громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому суд враховує положення частини 3 статті 27 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності ", згідно якої забороняється передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території, про що також зазначалося відповідачем у ході судового розгляду.
У свою чергу, судом встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки слугувало те, що відповідач стверджує про відсутність у адміністрації компетенції щодо вирішення такого питання, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до приписів частини 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Стаття 40 Земельного кодексу України визначає, що землі житлової забудови, також наявні в складі земель колишнього військового містечка № 50, можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.
Враховуючи викладене суд зазначає, що вирішення питання щодо передання у власність земельної ділянки поза межами населеного пункту для будівництва та обслуговування жилого будинку віднесено до компетенції відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача не заперечуючи те, що саме відповідач є розпорядником земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди колишнього військового містечка № 50, зазначив, що Київська обласна державна адміністрація не може задовольнити заяву позивача, оскільки землі, з яких останній бажає отримати у власність земельну ділянку, є землями лісового фонду і, відповідно до українського законодавства, не можуть бути передані особі для індивідуального житлового будівництва. Крім того, відповідач також вказав, що зазначені землі знаходяться поза межами населеного пункту, і виділення в межах таких земель земельних ділянок для індивідуальної забудови суперечить статтям 38 та 39 ЗК України.
З наявних в матеріалах справи відповідь Київської обласної державної адміністрації на звернення позивача судом встановлено, що вона не містять конкретного рішення (ні про задоволення клопотання, ні про відмову в його задоволенні) щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1
Разом з тим, зважаючи на право позивача, відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, оскаржити відмову у наданні дозволу на розроблення проекту відведення до суду, а також те, що надана відповідачем відповідь не містить позитивного вирішення зазначеного клопотання позивача, суд вважає таку відповідь відмовою в розумінні статті 123 Земельного кодексу України.
Водночас, суд наголошує, що згідно з приписами статті 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, частиною 4 статті 55 Конституції України статті визначено право кожної особи будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
При цьому, згідно з вимогами статей 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права та законності, відповідно до яких, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови Київської обласної державної адміністрації в наданні позивачу дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою вул. Гайок, м. Біла Церква, Київської області є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України " Про судовий збір " звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в адміністративних межах Білоцерківського району Київської області, за межами населеного пункту, за адресою вул. Гайок, м. Біла Церква, Київської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 серпня 2016 р.