01 серпня 2016 р.Справа № 816/702/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Калиновського В.А. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 816/702/16
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області
про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області, та просила: визнати незаконною бездіяльність відповідача з невиконання наказу Комсомольського міського суду Полтавської області № 16.2-а від 08.04.2016 року про надання матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити цю допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу в сумі 4 134,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 816/702/16 вимоги позивача були задоволені.
Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року по справі № 816/702/16 відповідач подав апеляційну скаргу, просить ї скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справ та заслухавши суддю-доповідача колегія суддів встановила, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 20.04.2004 працює на посаді консультанта Комсомольського міського суду Полтавської області у відповідності до Наказу від 20.04.2004 року № 34-к, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці (а.с. 6).
Згідно до Наказу керівника апарату Комсомольського міського суду від 08.04.2016 року № 24.1-б позивачу надана щорічна основна відпустка тривалістю 1 календарний день - 22 квітня 2016 року (а.с. 9).
Відповідно до вищезазначеного Наказу та письмової заяви позивача, Наказом керівника апарату Комсомольського міського суду від 08.04.2016 року № 16.2-а надано матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу - 4 134,00 грн (а.с. 8).
Згідно штатного розпису Комсомольського міського суду Полтавської області на 2016 рік, затвердженого начальником ТУ ДСА України у Полтавській області І.О.Клочком 25.02.2016 року, посадовий оклад консультата цього суду встановлено у розмірі 4 134,00 грн. (а.с. 11).
Копії зазначених наказів були надіслані ТУ ДСА у Полтавській області для виконання, проте наказ від 08.04.2016 року № 16.2-а про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, залишився не виконаним та повернутий на адресу Комсомольського міського суду.
Листом від 19.04.2016 року № 06-308/1005 ТУ ДСА в Полтавській області повідомило керівника апарату Комсомольського міського суду Полтавської області, що вищезазначений наказ повертається без виконання, адже невідповідність фактичних строків надання відпустки запланованим за Графіком відпусток на 2016 рік та обмежений помісячний план асигнувань на оплату праці призводить до нерівномірного навантаження на фонд оплати праці та виплати протягом року матеріальної допомоги на оздоровлення частинами, а також ризиків виникнення порушень чинного законодавства під час розрахунків з оплати праці.
Також в листі відповідач вказує на те, що відповідно до листа Національного агентства України з питань державної служби «Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення держаним службовцям» № 7183/12-11 від 02.11.2011 року, матеріальна допомога у повному обсязі надається до основної безперервної частини щорічної основної відпустки, яка має становити не менше 14 днів.
Не погодившись із такою бездіяльністю ТУ ДСА України в Полтавській області, позивач звернувся до суду.
У відповідності до затвердженого головою Комсомольського міського суду Полтавської області графіку надання відпусток на 2016 рік суддям та працівникам Комсомольського міського суду Полтавської області щорічна основна відпустка ОСОБА_1 визначена з 18.07.2016 року по 31.07.2016 року, 22.08.2016 року по 04.09.2016 року, щорічна додаткова відпустка - з 22.02.2016 року по 01.03.2016 року.
На підставі заяви позивача наказом керівника апарату Комсомольського міського суду від 08.04.2016 року № 24.1-б ОСОБА_1 надана щорічна основна відпустка тривалістю 1 календарний день - 22 квітня 2016 року (а.с. 9) та відповідно до вищезазначеного наказу видано наказ від 08.04.2016 року № 16.2-а про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу - 4 134,00 грн. (а.с. 8, 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.1.21993 року, що діяв на момент виникнення спірних відносин, державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Згідно із ч. 4 ст. 79 КЗпП України та ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Колегія суддів азначає, що законодавством України не встановлено конкретної форми графіку надання відпусток, у зв'язку з чим роботодавець має право самостійно розробити форму такого документа.
Проте за погодженням з ВЦРПС постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 року №213 затверджені Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій (надалі - Типові правила), які є чинними та продовжують діяти в Україні, враховуючи те, що згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року № 1545-XII на території України з питань, які не врегульовані законодавством України, до ухвалення відповідних законодавчих актів застосовуються акти законодавства СРСР, якщо вони не суперечать Конституції і законам України.
Так, згідно з п. 20 Типових правил черговість надання щорічних відпусток встановлюється адміністрацією за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з урахуванням необхідності забезпечення нормального ходу роботи підприємства, установи, організації і сприятливих умов для відпочинку робітників і службовців. Графік відпусток складається на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року і доводиться до відома усіх робітників і службовців.
Відповідно до п. 39 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1242, документ затверджується посадовою особою (посадовими особами), до повноважень якої (яких) належить вирішення питань, наведених у такому документі, або розпорядчим документом установи. Нормативно-правові акти (положення, інструкції, правила, порядки тощо) затверджуються розпорядчим документом установи, що видала відповідний акт.
Затвердження певних видів документів здійснюється з проставленням грифа затвердження (додаток 6).
Якщо документ затверджується конкретною посадовою особою, гриф затвердження складається із слова «ЗАТВЕРДЖУЮ», найменування посади, підпису, ініціалів (ініціалу імені) і прізвища особи, яка затвердила документ, дати затвердження.
У разі коли документ затверджується постановою, рішенням, наказом, розпорядженням, гриф затвердження складається із слова «ЗАТВЕРДЖЕНО», назви виду документа, яким затверджується створений документ, у називному відмінку із зазначенням його дати і номера.
Гриф затвердження розміщується у правому верхньому кутку першого аркуша документа.
Як вбачається зі змісту графіку відпусток на 2016 рік, вказаний документ затверджено головою суду грифом затвердження «ЗАТВЕРДЖУЮ», тобто без прийняття відповідного рішення про затвердження документа, зокрема, наказу (а.с. 45(.
Колегія суддів наголошує, що гриф затвердження «ЗАТВЕРДЖУЮ» не надає документу, у даному випадку графіку відпусток, статусу розпорядчого. Такий документ має організаційний характер та не є імперативним, а отже, може коригуватися шляхом внесення в нього змін та доповнень, у тому числі за зверненням зацікавленої особи.
Згідно з ч. 6 ст. 79 КЗпП України, поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Отже, якщо працівник, узгодивши з роботодавцем, виявив бажання піти у щорічну відпустку в інший, ніж обумовлено графіком відпусток час або ж взяти лише частину щорічної основної відпустки, то цей працівник подає відповідну заяву на ім'я керівника підприємства.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для наказу від 08.04.2016 року № 24.1-б про надання відпустки позивачу є заява позивача та погодження в установленому порядку (а.с. 9), для наказу від 08.04.2016 року № 16.2-а про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 заява позивача, погоджена в установленому порядку.
Таким чином, оскільки графік відпусток на 2016 рік суддям та працівникам апарату Комсомольського міського суду Полтавської області носить організаційний характер та передбачає можливість внесення змін, відповідна заява позивача була погоджена керівництвом, то суд не приймає до уваги доводи відповідача про обов'язковість дотримання затвердженого в суді графіка надання відпусток суддям та працівникам апарату суду.
Що стосується повернення ТУ ДСА у Полтавській області листом від 19.04.2016 року № 06-308 (а.с. 30) наказу Комсомольського міського суду Полтавської області «Про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1.» від 08.04.2016 року №16.2-а без виконання з посиланням на лист Національного агентства з питань державної служби «Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення держаним службовцям» № 7183/12-11 від 02.11.2011 року, в якому зазначено, що матеріальна допомога у повному обсязі надається до основної безперервної частини щорічної основної відпустки, яка має становити не менше 14 днів (а.с. 38-39), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно до п. 8 ч. 4 Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 500 Національне агентство з питань державної служби відповідно до покладених на неї завдань надає роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, які в разі потреби оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації для врахування особами, на яких поширюється дія Законів України «Про державну службу» і «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Зазначений лист є роз'ясненням та носить рекомендаційний характер, а чинним законодавством не передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у випадку щорічної відпустки, яка має становити не менше 14 календарних днів.
Таким чином відповідач, як розпорядник коштів, мав нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на підставі наказу Комсомольського міського суду та згідно чинного законодавства.
Нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.1.21993 року, що діяв на момент виникнення спірних відносин, не встановлено будь яких обмежень щодо тривалості основної щорічної відпустки чи її частини для отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.
Отже, така допомога може бути призначена та виплачена державному службовцю до будь-якої частини відпустки, а доводи відповідача в цій частині не ґрунтуються на вимогах законодавства.
За таких обставин та враховуючи, що зазначена матеріальна допомога на оздоровлення повинна бути нарахована та виплачена в 2016 році, бюджетний період якого не закінчився, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльність відповідача з невиконання наказу Комсомольського міського суду Полтавської області від 08.04.2016 року № 16.2-а про надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню із зобов'язанням відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу згідно штатного розпису у розмірі окладу консультанта суду - 4 134,00 грн.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано належних доказів правомірності своїх дій.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2016р. по справі № 816/702/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.
Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бенедик А.П.
Повний текст ухвали виготовлений 05.08.2016 р.