09.08.2016 року Справа № 904/7820/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Дармін М.О., Широбокова Л.П.
при секретарі: Ситниковій М.Ю.
Представники сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 171/1001 від 01.04.2016р.;
відповідача - ОСОБА_2, дов. № 2797/01 від 19.04.2016р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м.Дніпро
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року по справі № 904/7820/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м. Дніпро
до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у розмірі 53 056 585,18 грн. за договором постачання електричної енергії (заява про відстрочку виконання рішення)
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі № 904/7820/15 (суддя Бондарєв Е.М.) за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м. Дніпро до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 53 056 585,18 грн. було частково задоволено заяву відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015р. по цій справі; відстрочено виконання рішення суду від 13.10.2015р. у справі № 904/7820/15 до 01.01.2018р.; в решті заяви - відмовлено (а.с.195-196).
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована неможливістю виконання рішення в даний час в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства-відповідача; в частині відмови в задоволенні заяви щодо розстрочення виконання рішення - не доведенням відповідачем необхідності здійснення розстрочення боргу на 60 місяців з виплатою щомісячно по 846 280,42 грн.; в якості норм процесуального права господарський суд послався на ст.121 ГПК України.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м.Дніпро, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, на неповне з'ясування господарським судом обставин справи, зазначає, що:
- господарським судом всупереч ст.43 ГПК України було прийнято до уваги лише доводи однієї сторони - відповідача, а заперечення позивача взагалі не прийняті до уваги;
- крім того, господарський суд не правильно застосував ст.121 ГПК України, оскільки відстрочення, розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках при наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим та відповідно до ст.32 ГПК України повинні доводитись заявником; всупереч зазначеним вимогам законодавства відповідачем взагалі не надано жодного доказу складного матеріального становища підприємства та не надано доказів можливості такого виконання після спливу строку, на який надано відстрочення, при цьому, як зазначає скаржник, за весь період часу з моменту винесення рішення (13.10.2015р.) до дати подання заяви про відстрочення (30.06.2016р.) із присуджених до стягнення 51 095 226,40 грн. відповідачем сплачено лише 382 650,16 грн., а заборгованість складає 50 712 576,24 грн., тобто майже за рік рішення відповідачем не виконано, що є порушенням ст.115 ГПК України;
- також господарським судом не були досліджені майнові інтереси обох сторін, оскільки у позивача, в свою чергу, існує велика дебіторська та кредиторська заборгованість, яка становить 1 244 312 322,18 грн. та 607 796 227,02 грн. (відповідно); до того ж, 28.01.2015р. господарським судом Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 904/68/15, яким на користь ДП «Енергоринок» з ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» стягнуто 1 033 341 523,88 грн., а невиконання відповідачем рішення від 13.10.2015р. по цій справі ускладнює стан підприємства-позивача, що в подальшому може блокувати діяльність стягувача (позивача); при цьому також слід зазначити, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за 33 виконавчими провадженнями становить 214 753 557,50 грн. та дана заборгованість не сплачується боржником вже понад 10 років, отже, господарський суд прийняттям оскаржуваної ухвали від 14.07.2016р. заохочує боржника до невиконання рішення суду та дає йому змогу безоплатно користуватися електричною енергією та коштами, належними позивачу, змушуючи ПАТ «ДТЕК «Дніпрообленерго» безпідставно кредитувати відповідача ще протягом півтора років.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваної судової ухвали вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, зазначає, що підприємство відповідача знаходиться у дуже тяжкому фінансовому становищі, поставки теплової енергії здійснюються населенню, яке має заборгованість за спожиті послуги станом на 01.08.2016р. у розмірі 134 708,70 тис. грн.; підприємством вживаються заходи щодо повернення дебіторської заборгованості - проводиться претензійно-позовна робота з боржниками, укладаються договори реструктуризації заборгованості; крім того, унеможливлює погашення будь-якої заборгованості перерозподіл ПАТ «Державний Ощадний банк України» всіх сплачених населенням коштів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника природного газу. Також відповідач зауважує, що тарифи на теплову енергію, встановлені НКРЕ, є заздалегідь збитковими. Колегія суддів зазначає, що і в якості додатку до відзиву відповідачем не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, які б підтверджували викладені обставини.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2015р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м. Дніпро до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення 53 056 585,18 грн. були задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 33 250 308,90 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 1 623 007,15 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію, 5 738 671,69 грн. пені, 9 766 470,84 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 643 687,82 грн. - 3% річних, 73080 грн. судового збору; в частині позовних вимог щодо стягнення 20 000 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію та 35 928,47 грн. заборгованості за спожиту реактивну електричну енергію провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України; в решті позову - відмовлено (а.с.153-156).
30.10.2015р. на виконання вищезазначеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015р. було видано наказ (а.с.165), який 02.11.2015р. направлений стягувачу.
Отже, рішення господарського суду від 13.10.2015р. по цій справі набуло законної сили та підлягає обов'язковому виконанню (ст..115 ГПК України).
30.06.2016р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява відповідача про відстрочення виконання рішення у цій справі до 01.01.2018р. зі сплатою після 01.01.2018р. протягом наступних 60 місяців по 846 280,42 грн. кожного місяця (а.с.169). Заяву обґрунтовано тим, що відповідач є підприємством основною діяльністю якого є надання послуг з теплопостачання та єдиним джерелом фінансування є грошові кошти, які надходять від споживачів, як плата за відпущену теплову енергію. За результатами фінансової звітності за 1 квартал 2016 року відповідач має збитки в розмірі понад 39 млн. грн., тобто, підприємство знаходиться у вкрай важкому фінансово-економічному стані, отже подальше виконання рішення у цій справі ускладнюється; при цьому відповідач зазначає, що частково сплатив заборгованість в сумі 318 400,90 грн., таким чином із присуджених до стягнення 51 095 226,40 грн. залишилось сплатити 50 776 825,50 грн. В якості додатків до заяви відповідачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2016р. на виконання наказу по цій справі, звіт про фінансові результати за 1 квартал 2016 року, постанови державного виконавця про арешт коштів та майна відповідача за іншими виконавчими документами, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо арештів майна відповідача (а.с.174-179).
Ухвалою господарського суду від 14.07.2016р. зазначену заяву відповідача було задоволено частково, з відстроченням виконання рішення господарського суду від 13.10.2015р. до 01.01.2018р., в решті заяви відмовлено (а.с.195-196). Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Частиною 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У підпунктах 7.1.1, 7.1.2 п.7.1 вищезазначеної Постанови Пленуму визначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом; розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом; при цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Пунктом 7.2 цієї Постанови Пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані, зокрема, встановлюються на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідач посилається на те, що є державним підприємством, основною діяльністю якого є надання послуг теплопостачання населенню та єдиним джерелом фінансування цього підприємства є оплата населенням наданих послуг, проте жодного доказу в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України того, що відповідач здійснює постачання теплової енергії населенню Криворізького району, яке невчасно сплачує за спожиті послуги, що призводить до збитковості підприємства, доказів ведення претензійно-позовної роботи, наявності відкритих виконавчих проваджень, за якими здійснюється або не здійснюється стягнення з населення боргів по наданим послугам матеріали справи не містять, не подавались заявником судам обох інстанцій. Також заявником не надано жодних доказів в обґрунтування того, що після строку, на який надано відстрочення рішення, він зможе сплатити позивачу наявну заборгованість. При цьому, колегія суддів бере до уваги той факт, що боржником сплачено із присуджених до стягнення за рішенням від 13.10.2015р. по цій справі 51 095 226,40 грн. лише 318 400,90 грн., як зазначено у заяві відповідача від 16.06.2016р. (а.с.169), що становить 0,6% від загальної суми заборгованості.
Також колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України відповідач не обмеженій кількістю звернень до господарського суду з заявами в порядку ст.121 ГПК України щодо відстрочки, розстрочки виконання рішення з належним їх обґрунтуванням та поданням відповідних доказів.
За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду - скасувати.
Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м.Дніпро - задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2016 року у справі № 904/7820/15 - скасувати.
В задоволенні заяви Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» м.Кривий Ріг № 3627/09 від 16.06.2016р. про відстрочення та розстрочення виконання рішення від 13.10.2015р. по цій справі - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» м.Кривий Ріг на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпрообленерго», м.Дніпро 1378 грн. судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу згідно зі ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.08.2016р.
Головуючий суддя О.М. Виноградник
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.П. Широбокова