Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" серпня 2016 р.Справа № 922/1786/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши справу
за позовом ОСОБА_2, м. Харків;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Металокомплект", м. Харків , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - ОСОБА_3, м. Харків; - Департамент реєстрації Харківської міської ради, м. Харків; ; - ОСОБА_4, м. Харків;
про визнання недійсним рішення загальних зборів
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_5 св. НОМЕР_1 від 11.02.2009 (після перерви не з'явився),
відповідача - не з'явився,
3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_6 (дов. №1214 від 14.06.2016),
3-ї особи ДР ХМР - не з'явився,
3-ї особи ОСОБА_4 - не з'явився
ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект", у якому, з урахуванням уточнень від 29.06.2016, просить суд:
- Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №2 загальних зборів учасників від 04.11.2013 року у частині відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі у розмірі 15% та перерозподілу часток, а також у частині викладення та затвердження статуту товариства у новій редакції;
- Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №4 загальних зборів учасників від 04.08.2014 року (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н від 29.06.2016р. (вх. № 20981 від 29.06.2016р.), прийнятої ухвалою суду від 30.06.2016р.).
Крім того, позивач просить поновити пропущений строк з поважних причин для пред'явлення даного позову.
Розгляд справи було відкладено на 12 липня 2016 року.
Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №21109 від 29.06.2016) в якому проти позову заперечує повністю.
Також, відповідач надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 16.06.2016 (вх. №21775 від 05.07.2016), відзив (вх. №22027 від 06.07.2016) та доповнення до відзиву (вх. №22589 від 11.07.2016), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_4 надав відзив на позовну заяву (вх. №21267 від 30.06.2016), та письмові пояснення (вх. №22026 від 06.07.2016) в яких проти позову заперечує повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 надала суду пояснення (вх. №22028 від 06.07.2016) в яких проти позову заперечує повністю.
Вказані пояснення були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Департамент реєстрації ХМР на електрону адресу суду надіслав заперечення на позовну заяву (вх. №1404 від 11.07.2016), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні, яке розпочалося 12 липня 2016 року було оголошено перерву до 18 липня 2016 року для дослідження наданих сторонами доказів та до 02 серпня 2016 року для прийняття рішення по справі.
25 липня 2016 року позивачем надані доповнення до позовної заяви (вх. №24246), які долучені судом до матеріалів справи.
Відповідач, ОСОБА_4 та Департамент реєстрації ХМР в судове засідання своїх представників не направили.
Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, та третьої особи які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
12 серпня 2011 року, номер запису №14801050015002324, виконавчим комітетом Харківської міської ради, було зареєстровано Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробничого підприємства «Металокомплект» (Товариство) в новій редакції, засновниками якого виступив ОСОБА_2 і ОСОБА_4, відповідно до рішення загальних зборів засновників (протокол від 09 серпня 2011 року).
Частки засновників (учасників) Товариства у статутному капіталі (фонді) Товариства розподілялись таким чином:
- ОСОБА_4 - 85%, в сумі 183693,50 грн. (сто вісімдесят три тисячі шістьсот дев'яносто три грн. 50 коп.), (складався з грошового внеску);
- ОСОБА_2 - 15%, в сумі 32416,50 грн. (тридцять дві тисячі чотириста шістнадцять грн. 50 коп.), (складався з грошового внеску ).
Загальний розмір статутного капіталу Товариства становив - 216110,00 грн. (двісті шістнадцять тисяч сто десять гривен 00 коп).
Учасником Товариства позивач став на підставі рішення загальних зборів засновників від 09 серпня 2011 року, відповідно до якого було вирішено ввести до складу учасників Товариства ОСОБА_2 та внести відповідні зміни в установчі документи Товариства, статут Товариства викласти в новій редакції. Статутний фонд розподіляється серед учасників Товариства в такий спосіб:
- ОСОБА_4 - 85% - 183693,50 грн. (складається з грошового внеску),
- ОСОБА_2 - 15% - 32416,50 грн. (складається з грошового внеску).
Свою частку у статутному фонді Товариства позивач придбав на підставі договору купівлі - продажу від 09 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, розрахунок було проведено повністю 09 серпня 2011 року на момент підписання договору (п. 6 договору), що підтверджено заявою на ім'я Директора департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради від учасника Товариства ОСОБА_8, зареєстрованою в реєстрі №1598 приватним нотаріусом Полікашиним Ю.В.
Рішенням загальних зборів учасників товариства від 04.11.2013 року було затверджено виключення ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства. Належну йому частку у статутному капіталі, частину прибутку та вартість частині майна, згідно ст. 54 України «Про господарські товариства», пропорційну його частині у статутному капіталі виплатити грошовими коштами протягом року з дня затвердження річного балансу.
Відповідно до ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить питання: виключення учасника із товариства.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», зокрема до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю виключення учасника з товариства. При цьому, при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Відповідно до ст. 64 цього Закону, учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Згідно ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства», про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Статутом товариства не визначено способу Повідомлення.
Твердження Позивача про те, що йому не було відомо про проведення Загальних зборів учасників не відповідає дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки йому при свідках 03 вересня 2013 року було усно повідомлено про проведення зборів, про що свідчить Доповідна записка Начальника відділу постачання Шарая Н.А, яка повідомляла позивача про проведення зборів, але від отримання Повідомлення від відмовився.
Крім того, як прямо зазначає сам Позивач в своїй позовній заяві (абзац 10 лист 3 позовної заяви), в ті дні він на робочому місці за адресою проведення зборів, тому не мав можливості не знати про проведення загальних зборів.
Крім того, Позивачу було направлено товариством повідомлення про проведення зборів поштою.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 02 жовтня 2013 року на його поштову адресу було направлено Повідомлення про проведення загальних зборів учасників товариства 04 листопада 2013 року. Поштова адреса, на яку було відправлено Повідомлення співпадає з поштовою адресою Позивача, яка вказана у цьому позові, що свідчить про те, що Позивач мешкає за цією адресою. Згідно службової записки від 04 жовтня 2013 року Начальника відділу постачання Шарая Н.А. Повідомлення від 02 жовтня 2013 року було відправлено рекомендованим листом № 6106804060949 від 04 жовтня 2013 року.
Однак, Позивач не отримав Повідомлення на пошті, про що свідчить Довідка Укрпошти від 05 листопада 2015 року.
Отже, суд приходить до висновку, що Товариством були прийняті усі можливі дії для того, щоб повідомити позивача про проведення загальних зборів 04 листопада 2013 року.
Як слідує з Протоколу загальних зборів, які відбулися 04 листопада 2013 року, на них були присутні учасники, які володіють 85% статутного капіталу Товариства, отже загальні збори були правомочні приймати рішення з будь-якого питання порядку денного, зокрема й про виключення учасників.
Щодо підстав прийняття такого рішення, то як вбачається з Стенограми Загальних зборів учасників, які відбулися 04 листопада 2013 року, підставою для виключення позивача було систематичне невиконання своїх обов'язків та перешкоджання досягнення цілей товариства.
Відповідно до п. 4.1 Статуту, цілю створення товариства - є отримання прибутку.
Одним з джерел формування майна товариства, відповідно до п. 2 ст. 66 ГК України, є грошові внески учасників.
Відповідно до ст. 117 ЦК України, учасник товариства зобов'язаний не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Як вказує відповідач у своїх запереченнях та що не було спростовано позивачем під час розгляду справи, позивач постійно відмовлявся приймати участь у додатковому фінансуванні діяльності товариства для розширення виробництва та збільшення прибутку, водночас, не надавав згоду на збільшення статутного капіталу іншим учасникам.
Відповідач також вказує, що позивач, передав технологічну та конструкторську документацію Відповідача іншим підприємствам, фактично створивши конкурентів підприємству Відповідача.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що вказані дії позивача свідчать про невиконання ним своїх обов'язків та перешкоджання досягненню цілей товариства, що й стало підставою для його виключення зі складу учасників товариства.
Згідно зі статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.
Позивача було виключено з «НВП «Металокомплект» на підставі статті 64 Закону України "Про господарські товариства" за який систематично не виконує свої обов'язки, зокрема обов'язки, пов'язані з прийняттям участі в роботі вищого органу управління.
Вказане рішення загальних зборів приймалось 85% голосів учасників товариства, присутніх на зборах, на підставі протоколу № 1 зборів трудового колективу ТОВ «НВП «МЕТАЛОКОМПЛЕК Т» від 21 серпня 2013 р., протоколу № б/н зборів протоколу трудового колективу ТОВ «НВП «МЕТАЛОКОМПЛЕКТ» від 24 грудня 2013 р., листів ТзОВ «Рентком» від 27.09.2013 р., ЗАТ «ЖАСКО» від 13.07.2013 р. та ТОВ «Квазис» від 05.08.2013 р., а також заяв працівників підприємства та бухгалтерської довідки.
Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24.10.2008 р. (Постанова) вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення (пункт 18 Постанови).
Крім того, пунктом 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" передбачено, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.
Враховуючи викладене вище, та зважаючи на те, що позивач не спростував у встановленому законом порядку доводи відповідача та зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що збори було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та статуту товариства, а тому підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №2 загальних зборів учасників від 04.11.2013 року у частині відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі у розмірі 15% та перерозподілу часток, а також у частині викладення та затвердження статуту товариства у новій редакції відсутні.
Відповідно до ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;
Згідно ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Отже, виходячи зі змісту ст. 167 ГК України та п. 4 ст. 12 ГПК України, учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.
Відповідно, до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.
Така позиція підтверджується п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. №4, згідно якого до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін:
- спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття;
- спори між акціонерами, АТ та депозитарними установами, пов'язані з укладенням, зміною, розірванням, виконанням або визнанням недійсними договорів про відкриття та обслуговування рахунків у цінних паперах, зазначених у статті 5 Закону України "Про депозитарну систему України";
- спори, пов'язані з управлінням активами корпоративних інвестиційних фондів;
- спори, пов'язані з розподілом майна подружжя, вступом до юридичних осіб спадкоємців, правонаступників, осіб, яким було відчужено частку в статутному капіталі господарських товариств;
- спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання, а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій;
- спори між набувачем права власності на частку в статутному капіталі та учасниками ТОВ або ТДВ про право власності на частку.
Якщо в позовній заяві об'єднано вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів про обрання, звільнення, відкликання, поновлення на посаді тощо керівників чи інших посадових осіб юридичної особи з підстав порушення норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", інших норм цивільного та господарського законодавства, статуту товариства з вимогами скасувати наказ про призначення (звільнення, відкликання) керівника чи іншої посадової особи або розірвати трудовий контракт, укладений з керівником чи іншими посадовими особами, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України відмовляє у прийнятті позовної заяви в частині вимог, які стосуються відповідного наказу або трудового контракту, а у разі помилкового порушення провадження у справі щодо наведених вимог - припиняє провадження в частині цих вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Оскільки на момент прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" від 04.08.2014 року позивач вибув зі складу учасників товариства, та враховуючи суб'єктний склад сторін, суд прийшов до висновку що спір в цій частині не належить до корпоративних спорів в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає вирішенню в господарських судах.
За таких обставин, провадження по справі в частині вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №4 загальних зборів учасників від 04.08.2014 року слід припинити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 16, 43, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову в частині визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №2 загальних зборів учасників від 04.11.2013 року у частині відчуження належної позивачу частки у статутному капіталі у розмірі 15% та перерозподілу часток, а також у частині викладення та затвердження статуту товариства у новій редакції відмовити.
Провадження по справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металокомплект" протоколу №4 загальних зборів учасників від 04.08.2014 року припинити.
Повне рішення складено 08.08.2016 р.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя С.А. Прохоров