Справа № 217/453/12
05.06.2012 року Немирівський районний суд
Вінницької області
В складі: головуючого судді Підлипняка М.Д.
при секретарі Путій З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Виробничого сільськогосподарського кооперативу “ Надія”с. Коржівка Немирівського району “Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди”,
Позивачі звернулись з даним позовом до суду, зазначивши в позовній заяві, що 21 серпня 2009 року ОСОБА_5 з дозволу батька ОСОБА_6, який був закріплений за транспортним засобом ЗИЛ-ММЗ-554 держномерний знак НОМЕР_1, що належить ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району та перебував в стані алкогольного сп”яніння і достовірно знаючи, що ОСОБА_5 також перебуває в стані алкогольного сп”яніння, близько 20 години передав йому керування вказаним автомобілем. ОСОБА_5 не маючи відповідного права на керування автомобілем, знаходячись в стані алкогольного сп”яніння та рухаючись по вул. Садовій в с. Самченці Немирівського району, не був уважним, не витримав безпечного інтервалу та безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка рухалась по правій частині вулиці автомобілю назустріч заподіявши їй при цьому тілесні ушкодження від яких наступила смерть.
Померла ОСОБА_7 при житті ОСОБА_1 приходилась дружиною, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4- матір”ю.
В зв'язку зі смертю ОСОБА_7 ОСОБА_1 на похорони дружини та поминальні обряди було потрачено гроші в сумі 24915 грн 40 коп, які він просить стягнути солідарно з відповідачів.
Крім того позивачі просять стягнути солідарно з відповідачів на їх користь по 100000 грн кожному заподіяної моральної шкоди обґрунтовуючи її тим, що вони втратили саму близьку для себе людину, позивач ОСОБА_1 на старості років залишився дружини з якою прожив 33 роки, народили та виростили троє дітей, решта позивачів втратили матір, яка була їм порадницею та у всьому надавала допомогу, завжди була з ними в години радості та смутку, оберігала їх, зазначена втрата та біль душевних хвилювань є безмежними, всі вони перенесли важку втрату та душевну рівновагу, зазнали та продовжують зазнавати значних душевних страждань.
Представник відповідачів по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги не визнала, в заперечення пояснила, що позивачами не надані належні докази про понесені ними витрати, квитанції аптек не відповідають всім вимогам офіційного документу, в них не зазначено ПДВ, відсутні касові чеки на придбані ліки. Моральна шкода не обґрунтована. Просить в задоволені позову відмовити.
Представник відповідача ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району адвокат ОСОБА_9 позов не визнала. В заперечення пояснила, що ВСК “Надія”не може бути відповідачем по справі, оскільки відповідно до рішення загальних зборів членів ВСК водій ОСОБА_5 12.08.2009 року був відсторонений від керування автомобілем і по даний час водієм не являється, а отже автомобіль вийшов з володіння ВСК протиправно і тому ВСК є неналежним відповідачем. Просить в задоволені позову до ВСК “Надія”відмовити.
Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи в межах наданих доказів суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Частиною 4 ст.61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Немирівського районного суду від 28 жовтня 2010 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ст.. 286 ч.2 КК України та ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ст.. 287 КК України.
Зазначеним вироком встановлено, що 21 серпня 2009 року, близько 20 год. підсудний ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з дозволу батька ОСОБА_6 керуючи автомобілем ЗІЛ -ММЗ -554 № НОМЕР_2, який Належить ВСК ”Надія” с. Коржівка Немирівського району, Вінницької області, не маючи відповідного права на керування даним транспортним засобом, рухаючись по вулиці Садовій с. Самчинці Немирівського району, Вінницької області , допустив порушення п.п.2.3. (б), 2.9, 2.10. (а), 13.1 Правил дорожнього руху, не був уважним, не витримав безпечного інтервалу та безпечної швидкості руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10, яка рухалась по правій частині вулиці автомобілю назустріч. Будучи причетним до дорожнього -транспортної пригоди, автомобіль не зупинив, з місця пригоди зник.
В наслідок даної дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_7 згідно судово -медичної експертизи отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому грудини, ребер з права з 2 -го по 10 -те та зліва з 9 -го по 10 -те, розрив пристінкової плеври справа, розриву нижньої долі правої легені, крововилову в праву плевральну порожнину ( 1200 мл ) крові, ателектазу обох легенів, крововиливу в заочеревну порожнину, забою лівої нирки з крововиливом під капсулу лівої нирки та в корковий шар, розрив лонного з'єднання з забоєм сечевого міхура, закритого перелому лівої здухвинної кістки, розміщення м'яких тканин м'язів, судин та кісток лівої стегнової кістки, кісток лівої гомілки (з медичної картки) з послідуючою хірургічною ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини лівого стегна, які ускладнились гострою крововтратою та травматичним шоком, синців в області грудної клітки, лівого стегна та лівої поперекової області і здухвинній області зліва.
Дані ушкодження мають ознаки прижиттєвого утворення та могли виникнути від дій тупого, твердого предмета, можливо 21.08.2009 року під час дорожньо -транспортної пригоди та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя явищ в момент їх нанесення.
В наслідок чого наступила смерть потерпілої ОСОБА_7
Підсудний ОСОБА_6 згідно акту прийомки -передачі техніки ВСК ”Надія” села Коржівка, Немирівського району, Вінницької області, будучи закріпленим та відповідальним за транспортний засіб марки ЗІЛ -ММЗ -554 № НОМЕР_2, який належить ВСК ”Надія” с. Коржівка, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та достовірно знаючи що син ОСОБА_5 також знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, 21 серпня 2009 року близько 20 години, допустив до керування вказаним транспортним засобом свого сина ОСОБА_5, який керуючи ним, рухаючись по вулиці Садовій в с. Самчинці, Немирівського району, Вінницької області, допустив порушення Правил Дорожнього Руху України, не був уважним, не витримав безпечного інтервалу та безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11, яка рухалася по правій частині вулиці автомобілю на зустріч. Будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль не зупинив, з місця пригоди зник.
В наслідок даної дорожньо -транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок чого наступила смерть ( а.с. 13-18).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже суб”єктом відповідальності за цією статтею є володілець ( власник) об”єкта, в даному випадку власник автомобіля, яким було вчинено наїзд на ОСОБА_7, ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району, який на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використовує його, зберігає, експлуатує, що підтверджується зазначеним вище вироком суду та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ( а.с. 50 ).
.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України N 6 від 27.03.92 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз”яснено,також, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав - договору оренди, довіреності тощо. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела ( шофер, машиніст, оператор та ін..). Якщо управління небезпечним об”єктом передається третій особі без будь якогось юридичного оформлення ( доручення, шляхового листа, іншого документа) вважається, що об”єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.
Не визнається володільцем джерела підвищеної небезпеки та не несе відповідальності перед потерпілим особа, яка здійснювала фактичне володіння( керувала чи експлуатувала) об”єкт в силу трудових відносин чи інше. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку.
З наданої суду виписки з протоколу № 6 від 12 серпня 2009 року ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району вбачається,що ОСОБА_6 був відсторонений від роботи водія, а з пояснень представника ВСК “Надія”с. Коржівка вбачається, що ОСОБА_6не являеться водієм автомобіля та не перебуває з кооперативом в трудових стосунках як водій автомобіля по даний час. При цьому представник ВСК “Надія”не змогла пояснити суду яким чином ОСОБА_6 21 серпня 2009 року заволодів автомобілем, розї”зжав ним по селі, використовував у власних цілях, чому по даний час не піднімалось питання про викрадення автомобіля тощо.
Тому суд критично відноситься до протоколу № 6 від 12 серпня 2009 року ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району відповідно до якого ОСОБА_6 був відсторонений від роботи водія, оскільки в процесі розгляду кримінальної справи даний документ суду не був пред”явлений, вироком встановлено, що ОСОБА_6 згідно акта приймання-передачі техніки на момент вчинення ДТП, був закріплений та відповідальний за транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_3, саме у нього було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобіля яким було скоєно наїзд на ОСОБА_7, вирок набрав законної сили і відповідно до ст.. 61 ч.4 ЦПК України дана обставина доказуванню не підлягає, а є обов'язковою для суду, що вирішує цивільний спір. Крім того ОСОБА_6 безперешкодно використовував автомобіль до 21.08.2009 року без будь-якої реакції зі сторони керівництва ВСК “Надія ”. Дані викладені в протоколі та обставини на які посилається представник ВСК “Надія”суперечать іншим встановленим в судовому засіданні обставинам та матеріалам справи тому суд їх до уваги не приймає.
При вирішені питання про притягнення до відповідальності за ст.. 1187 ЦК України в даному випадку суд враховує, що володільцем автомобіля, яким скоєно наїзд на ОСОБА_7 є саме ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району, оскільки він фактично володів, експлуатував,використовував та зберігав і утримував даний автомобіль.
Як вбачається з вироку Немирівського районного суду від 28 жовтня 2010 року автомобіль НОМЕР_4, який належить ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району був закріплений за шофером ОСОБА_6, який передав керування зазначеним автомобілем своєму сину ОСОБА_5, а отже автомобіль, як джерело підвищеної небезпеки не вибуло з володіння власника т.т. ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району , а лише був переданий третій особі без належного та юридичного оформлення ( доручення, шляхового листа, тощо), а це не дає підстав вважати, що об”єкт вийшов з його безпосереднього володіння, а при цьому саме він, власник джерела підвищеної небезпеки буде нести відповідальність за завдану шкоду.
Крім того в судовому засіданні представником ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району не доведено, що автомобілем неправомірно заволоділа інша особа внаслідок його викрадення чи угону.
При цьому судом враховано, що відповідно до п.2.2 ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з дозволу батька керував автомобілем, що не є неправомірним заволодінням транспортним засобом.
Про це ж зазначено і в узагальнені судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ВСС України, опублікованого в № 21 за 19-25 травня 2012 року газети “Закон і бізнес”.
Відповідно до вимог ст.. 1190 ч.1 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, які спільними діями заподіяли шкоду, або діями поєднаними одним наміром. Як правило таке заподіяння шкоди має місце при скоєні злочину кількома особами, або ж при дорожньо-транспортній пригоді коли шкоду заподіяно внаслідок дії декількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам, на що вказано в п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року. В п.8 цієї ж постанови зазначено, що з винної особи сума майнових витрат понесених на виконання зобов'язання про відшкодування шкоди стягується за регресною вимогою( ст.. 1191 ЦК України).
За таких обставин суд вважає, що єдиним відповідачем по цій справі являється власник джерела підвищеної небезпеки ВСК “Надія”с. Коржівка Немирівського району.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні в Немирівській ЦРЛ з 21.08 по 22.08.2009 року і на її лікування позивач ОСОБА_1 потратив кошти на ліки в сумі 1938 грн 16 коп, що підтверджується довідкою № 01-11-495 від 24.05.2012 року Немирівської ЦРЛ та рахунками аптеки № 1 пп ОСОБА_12 ( а.с. 4-6, 37).
Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати витрати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Позивач ОСОБА_1, відповідно до накладної № 72 від 23 серпня 2009 року на поховання ОСОБА_7 потратив 2810 гривнів на придбання труни, хреста, вінків, хустинок та інших товарів та послуг, за виключенням з даної накладної вартості пам'ятника та його установки, оскільки в судовому засіданні встановлено, що пам'ятник позивачем ще не придбано та не встановлено ( а.с. 47 ).
Що стосується позову в частині відшкодування витрат потрачених на поминальні обіди то суд виходить з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”(з наступними змінами та доповненнями) в п. 24 якого зазначено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
При цьому суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача частково на суму 6750 грн. виходячи з того, що влаштування поминальних обідів після поховання людини, на 9-й, 40-й день та 1 рік після її смерті є загально прийнятим ритуальним обрядом, якому слідував позивач, а відповідно він поніс витрати на оплату цих обрядів. Дослідивши надані ним докази в підтвердження цих позовних вимог суд вважає, що документи про придбання продуктів харчування та їх вартість не можуть бути підтвердженням його витрат оскільки вони містять лише їх перелік та їх вартість, вони датовані 14 квітня 2010 року, а тому не можуть бути прийняті до уваги як доказ. Крім того з них не вбачається, що їх закупівля за часом, кількістю та складом пов'язана з організацією поминальних обідів, зазначені документи видані не на імя позивача ( а.с. 7-9).
Але оскільки витрати на поминальні обіди є необхідними та виходячи з вимог розумності і справедливості суд вважає можливим стягнути на користь позивача витрати виходячи зі слідуючого розрахунку:
Кількість осіб присутніх на поминальному обіді в день похорон -50 чоловік, поминальному обіді на 9-й день -15 чоловік, поминальному обіді на 40-й день 15 чоловік та поминальному обіді на рік після смерті -20 чоловік.
При цьому суд не може прийняти до уваги доводи допитаних в судовому засіданні свідків, щодо кількості осіб присутніх на поминальних обідах, оскільки вони зацікавлені у вирішені справи на користь тієї сторони, яка заявила про їх допит.
Позивачем надано суду довідку фізичної особи -підприємця ОСОБА_13 від 26.04.2012 року про середню вартість поминального обіда на одного чоловіка, яка становить в межах 65-70 грн ( а.с.48).При цьому суд приймає до уваги середню вартість, а саме 67 грн 50 коп.
Виходячи з зазначеного розрахунку відшкодування витрат на поминальні обіди потерпілому ОСОБА_1 підлягають в розмірі 6750 грн.
До витрат матеріального характеру суд вважає за доцільне додати витрати за надання правової допомоги в сумі 2000 грн, що підтверджено квитанцією юрконсультації та стягнути її на користь позивача ОСОБА_1, відповідно до ст.. 88 ЦПК України (а.с.43).
Всього ж встановлено, що ОСОБА_1 потрачено на лікування, похорони та поминальні обряди дружини 1938,16 грн+ 2810грн+6750грн+ 2000 грн=13498 грн 16 коп.
При цьому суд також враховує, що в рахунок відшкодування заподіяної шкоди родичами сім”ї ОСОБА_5 та керівником ВСК “Надія”потерпілому ОСОБА_1 було відшкодовано 1500 грн, які слід виключити з загальної суми заподіяної матеріальної шкоди в рахунок відшкодування цієї суми, то кінцевою сумою відшкодування моральної шкоди буде сума 13498грн 16 коп- 1500 грн=11998 грн 16 коп, які і підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1
Як вбачається їз матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні позивачам по справі, а саме чоловіку загиблої ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завдана значна моральна шкода: вони втратили дуже близьку і рідну людину, суть негативних змін в їх житті незворотня, глибина і тривалість страждань і психологічних переживань потерпілих у часі безмежна, тому суд вважає, що сума в 50000 гривнів кожному є відповідною рівню моральних збитків.
Судові витрати підлягають до розподілу відповідно до ст.. 88 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із загальних засад цивільного законодавства: принципів справедливості, добросовісності та розумності, зазначених ст. 3 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 5, 10, 60, 88, 208,209, 212-215, ЦПК України, ст. ст. 3, 22, 1166,1187, 1190,1191, 1201 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”№6 від 27.03.1992 року (з наступними змінами та доповненнями) суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Надія”с. Коржівка Немирівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 11998 грн 16 коп матеріальної та 50000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_2 50000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 50000 грн моральної шкоди, ОСОБА_4 50000 грн моральної шкоди.
В решті позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -відмовити.
Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Надія”с. Коржівка Немирівського району 2120 грн судового збору.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 10 діб.
Головуючий: