Єдиний унікальний номер справи: 667/4896/15-к
Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11 - кп/791/828/16 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України
іменем України
08 серпня 2016 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду
Херсонської області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12015230000000226 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2016 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калінінград, громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості;
засуджено: за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п.2, 3 ст. 76 КК України.
Міра запобіжного заходу - особисте зобов'язання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., на користь держави в особі Комунального закладу «Херсонська обласна клінічна лікарні за лікування ОСОБА_9 - 8 955, 30 грн..
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за те, що він 20.05.2015 року близько 12.00, керуючи в стані алкогольного сп'яніння технічно справним автомобілем «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Стрітенській (колишня Р. Люксембург) зі сторони вулиці Полтавської в напрямку провулку Капітана Ванденка (колишній Р. Люксембург) м. Херсона, порушуючи вимоги п. п. 2.3 б, 2.9 а, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, при під'їзді до нерегульованого перехрестя доріг вул. Стрітенській (колишня Р. Люксембург ) та провулку Капітана Ванденка (колишній Р. Люксембург) м. Херсона, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась, не обрав безпечної швидкості, з якою міг би зберегти контроль над керуванням транспортним засобом та своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який знаходився в сидячому положенні на узбіччі проїжджої частини провулку Капітана Ванденка ( колишній Р. Люксембург) в м. Херсоні в районі будинку № 8, в результаті чого ОСОБА_9 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження по критерію тривалості розладу здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 , указує на незаконність вирок в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м'якістю призначеного покарання. В обґрунтування доводів посилається на те, що звільнення від додаткового покарання на підставі ст. 75 КК України не допускається, додаткові покарання підлягають реальному виконанню, про що суд не зазначив в резолютивній частині. Отже, суд незаконно звільнив ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання. Крім того вважає, що йому має бути призначене основне покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки судом не було враховано, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, наслідки злочину. Зазначає, що судом необґрунтовано визнано підставами для звільнення від відбування покарання обвинуваченого, - щире каяття та відшкодування шкоди, оскільки ОСОБА_8 при наявності без заперечливих доказів його вини, визнав факт наїзду на пішохода у стані алкогольного сп'яніння, однак до цього часу заподіяну шкоду в повному обсязі не відшкодував. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Іншими учасниками кримінального провадження вирок суду першої інстанції не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги прокурора, та просив ухвалити новий вирок, доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без зміни, в дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_8 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого ОСОБА_9 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286 КК України, обґрунтований доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом першої інстанції, згідно із ч.3 ст. 349 КПК України, не досліджувались.
З матеріалів провадження вбачається, що вирок суду щодо ОСОБА_8 в частині доведеності його вини, кваліфікації дій, учасниками провадження не оскаржується, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Водночас, як правильно зазначено в апеляційній скарзі прокурора, вирок щодо ОСОБА_8 у частині призначення покарання у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, підлягає скасуванню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та запобіганню вчинення нею нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
У п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ст.75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При цьому рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Зазначених вимог закону при призначенні покарання судом першої інстанції дотримано не було.
Як убачається з матеріалів провадження, звільнюючи обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який характеризується посередньо за місцем проживання, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, яке побудоване на критичній оцінці його протиправної поведінки, визнання вини і готовності нести кримінальну та матеріальну відповідальність за скоєне, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, пов'язаних з оплатою медичних препаратів під час стаціонарного лікування потерпілого, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, і на підставі цього дійшов висновку про можливість призначення покарання з застосуванням ст. 75 КК України.
При цьому суд на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_8 від додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами, що законом не допускається, чим допустив неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при звільнені від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, додаткові покарання підлягають реальному виконанню відповідно до вимог ст. 77 КК України.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам ст. ст.65, 75, 77 КК України.
Так, звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував своє рішення та фактично не врахував ступінь тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, його наслідки, що недотримання ним правил безпеки дорожнього руху призвело до наїзду на пішохода, внаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину, його наслідки, свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, зокрема, щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, оскільки такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, з яких випливає, що в судовому засіданні ОСОБА_8 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, пов'язані з оплатою медичних препаратів під час стаціонарного лікування потерпілого, що прокурором не заперечується.
Отже, рішення суду про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України не можна визнати законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Крім того, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, колегія судів дійшла висновку про необхідність застосування до обвинуваченого і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене вище, вирок суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_8 покарання не можна визнати законним та обґрунтованим, тому він підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 26 травня 2016 року, щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання - скасувати та ухвалити новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 в порядку виконання вироку.
У решті вирок суду першої інстанції щодо нього - залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку апеляційного суду.
Головуючий: (підпис) ОСОБА_2
Судді: (підпис) ОСОБА_3
(підпис) ОСОБА_4
Згідно з оригіналом
Копія вироку оформлена 09 серпня 2016 року
Вирок набрав законної сили 08 серпня 2016 року
Суддя Апеляційного суду
Херсонської області ОСОБА_2