61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
27.07.2016 Справа № 905/1804/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа»
до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1
простягнення 16 710,94 грн
за участю представників:
від позивачане з'явились
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 13266,62 грн, 3% річних у розмірі 391,85 грн,інфляційних втрат у розмірі 4710,94 грн та пені у розмірі 671,34 грн.
21.06.2016 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми основної заборгованості, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10936,81 грн, 3% річних у розмірі 391,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 4710,94 грн .
Однак, позивачем не було надано доказів надсилання відповідачу копії вказаної заяви, а тому вирішення питання про прийняття заяви про зменшення позовних вимог судом було відкладено.
19.07.2016 до господарського суду Донецької області надійшла заява №07/268 від 11.07.2016 позивача про зменшення позовних вимог, в якій у зв'язку зі сплатою відповідачем частини суми основної заборгованості, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10936,81 грн, 3% річних у розмірі 391,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 4710,94 грн, пеню у розмірі 671,34 грн.
Крім того, у вказаній заяві позивач відкликає заяву про зменшення позовних вимог, подану 21.06.2016, у зв'язку з опискою у вказаній заяві, та просить вважати вірною заяву про зменшення позовних вимог від 11.07.2016 №07/268.
Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, подану 19.07.2016, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про зменшення позовних вимог, поданої 19.07.2016.
А заяву про зменшення позовних вимог подану 21.06.2016 судом залишено без розгляду.
19.07.2016 від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи, призначеної на 27.07.2016, без участі представника позивача.
Вказане клопотання судом задоволено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №88 від 01.10.2004, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року у розмірі 10936,81 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем також нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялись відповідачу за всіма наявними в матеріалах справи адресами, що підтверджується матеріалами справи
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Конверти з ухвалами суду про порушення провадження у справі повернулись на адресу суду, у зв'язку із закінченням строків зберігання.
Ухвала суду про відкладення розгляду справи була отримана відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, які отримано відповідачем 13.07.2016.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
01.10.2004 між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» (енергопостачальна організація, постачальник, позивач) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач) підписано договір №88 від 01.10.2004 (далі - Договір).
В подальшому сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди до Договору, якими вносились зміни до Договору.
За умовами вказаного Договору енергопостачальна організація зобов'язується поставляти споживачу теплову енергію у необхідних обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки, встановлені даним Договором.
Відповідно до п. 9.1 Договору даний Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.04.2005.
Згідно з п. 9.2 Договору, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору, жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається укладеним на наступний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було продовжено на наступні роки та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія поставляється у виді теплоносіїв для об'єктів споживача для опалення і гарячого водовідведення в період опалювального сезону.
Опалювальна площа до підтвердження довідки БТІ складає 64,26 кв.м (п. 3.3.3 Договору).
Згідно з п. 4.3 Договору постачальник зобов'язується поставити теплову енергію споживачу в обсягах, передбачених температурним графіком.
Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
На виконання умов Договору позивачем в опалювальні періоди з жовтня 2014 року по квітень 2016 року подано теплову енергію до об'єктів відповідача, що підтверджується актами на підключення об'єкта до системи центрального опалення від 24.10.2015 і від 15.10.2015 та актами на відключення об'єкта від системи центрального опалення від 31.03.2015 і від 08.04.2016, копії яких містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором.
З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 3.2.1 споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати поставленої теплової енергії в обсягах і в строки, що передбачені даним Договором.
Згідно з п. 5.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2007 оплата за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до п. 5.6 Договору в редакції Додаткової угоди від 20.10.2014 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг 16.05.2014 №506 та складають для потреб інших споживачів 1085,46 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі споживачем, але у відповідності до діючого законодавства.
Загальна сума договору складається з сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії Договору.
Згідно умов Договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія та виставлені рахунки №1014-88 від 31.10.2014 за жовтень 2014 року на суму 466,31 грн; №1114-88 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 1777,98 грн; №1214-88 від 30.12.2014 за грудень 2014 року на суму 2897,50 грн, №115-88 від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 3066,41 грн; №215-88 від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 2620,08 грн; №315-88 від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 2939,64 грн; №1015-88 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 944,83 грн; №1115-88 від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 2199,02 грн; №1215-88 від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 2491,70 грн; №116 від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 3598,56 грн; №216-88 від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 2112,30 грн; №316-88 від 01.04.2016 за березень 2016 року на суму 1703,83 грн; №416-88 від 13.04.2016 за квітень 2016 року на суму 217,51 грн.
Такими чином, позивачем поставлено теплову енергію відповідачу на загальну суму 27035,67 грн.
Вказані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання на рахунках.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, за поставлену теплову енергію за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі , перерахувавши позивачу кошти за поставлену теплову енергію у загальній сумі 16098,86 грн.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати теплової енергії, отриманої за Договором №88 від 01.10.2004, суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену за Договором №88 від 01.10.2004 теплову енергію у розмірі 10936,81 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 671,34 грн, нараховану на заборгованість з січня по квітень 2016 року за період з 11.02.2016 по 20.05.2016, 3% річних у розмірі 391,85 грн та інфляційні втрати у сумі 4710,94 грн, нараховані на заборгованість з жовтня 2014 року по квітень 2016 року за період з 11.11.2014 по 10.05.2016.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 6.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2007 у разі несвоєчасної оплати (несплати) в строки, передбачені п. 5.2 та п. 5.4 даного Договору споживач сплачує пеню на користь енергопостачальної організації в розмірі 0,3% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період прострочення платежу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.
Перевіривши розрахунок пені та 3%, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано, що в 2016 році 366 днів.
За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 661,85 грн, а розмір 3% річних - 391,45 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.
За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, розмір інфляційних втрат становить 4553,01 грн.
В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (85322, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, 2, ідентифікаційний код 03337119) в особі відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа» (85327, Донецька обл., м. Димитров, мікрорайон Молодіжний, буд. 16А, ідентифікаційний код 38311229) основний борг у розмірі 10936 (десять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 81 коп., пеню у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 85 коп., 3% річних у розмірі 391 (триста дев'яносто одна) грн 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 4553 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят) грн 44 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 01.08.2016
Суддя М.В. Сажнева