м. Вінниця
02 серпня 2016 р. Справа № 802/961/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.
представника відповідача 1: ОСОБА_1
представника відповідача 2: ОСОБА_2
у відсутність позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про: визнання протиправною відмови та стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 (ОСОБА_3, позивач) до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (УПФ у місті Вінниці, відповідач -1), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (ГУ ДКС України у Вінницькій області, відповідач-2) про:
- визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду в м. Вінниці щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн., сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1;
- стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн. під час нотаріального оформлення договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2;
- зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці відшкодувати понесені витрати у розмірі 82 грн. (вісімдесят дві гривні) на збір документів про підтвердження права на звільнення від сплати збору, що були запитані та проігноровані ним.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у 2016 році придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, при цьому сплативши збір до Пенсійного фонду України в розмірі 9 275 грн. Однак, згідно Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особа яка придбаває житло вперше не є платником даного збору. Вважаючи себе такою особою, позивач звернулась із заявою до управління пенсійного фонду про повернення сплаченого збору, за наслідком розгляду якої отримала відмову. З такою відмовою позивач не погоджується, в зв'язку з чим звернулась з цим позовом до суду.
В судове засідання позивачка не з'явилась, подавши заяву (вх.№14462 від 11.07.2016) про розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи положення статті 128 КАС України та подану позивачем заяву, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про розгляд справи за відсутності останнього.
В судовому засіданні рредставник відповідача 1 позов не визнав, з підстав зазначених в письмових запереченнях. Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що позивачем не надано документального підтвердження правових підстав для звільнення від сплати збору, а відтак, рішення про відмову в його поверненні є правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача 2 при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.
28 січня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладеного договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 927 500 грн.
При купівлі даної квартири ОСОБА_3 сплачено 9 275 грн., тобто 1% від вартості квартири, в рахунок збору на обов'язкове пенсійне страхування.
29.02.2016р. ОСОБА_3 звернулась із заявою до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про повернення сплаченого збору, за наслідком розгляду якої отримала відмову, мотивовану відсутністю документального підтвердження купівлі житла вперше.
01.07.2016р. ОСОБА_3 повторно звернулась до управління із заявою до якої додала відповідні документи, що свідчать про купівлю житла вперше, за наслідком розгляду якої повторно отримала відмову в поверненні збору у зв'язку з не наданням документального підтвердження купівлі житла вперше.
Не погоджуючись з такою відповіддю позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови управління Пенсійного фонду в м. Вінниці щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн., суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначається Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року (далі - Закон № 400/97-ВР).
Пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, згідно якого, серед інших платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічні норми містить Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій , затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998р.
Зокрема, пунктом 15- 1 Порядку №1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Отже, вищевказаними нормами визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 25.06.2015р.
Аналізуючи обгрунтованність та підставність відмови позивачу у повернені збору, суд враховує настпне.
Як видно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02.02.2016р., 04.05.2016р., довідки КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 01.04.2016р., які додані до заяви від 01.07.2016р., відомості щодо зареєстрованих прав власності на житло відсутні, що свідчить про те, що позивач за договором купівлі - продажу від 28.01.2016р. вперше придбавала житло.
Таким чином оскільки квартира була придбана вперше, що підтверджується вищевказаними документами, то сплачений збір підлягає поверненню позивачу, а відтак, відмова органу пенсійного фонду щодо повернення сплаченої суми збору на обов'язкове держане пенсійне страхування при купівлі квартири є протиправною.
Таких же висновків дійшов ВАСУ в ухвалі від 18.06.2015р.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною відмови управління щодо повернення сплаченої суми збору на обов'язкове держане пенсійне страхування в сумі 9 275 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області суми безпідставно сплаченого збору, то суд у своїх міркуваннях, виходить з наступного.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) регулюється Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013р.(далі - Порядок №787).
Так, відповідно до пункту 3 Порядку №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (далі - Порядок №787).
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення готівковими коштами за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Із положень пункту 5 Порядку №787 випливає, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до додатку до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.
В свою чергу, згідно підпункту 2 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015 року , Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Із аналізу наведених вище норм видно, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів (обов'язкових платежів) відбувається за відповідним поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, в даному випадку саме до повноважень органу пенсійного фонду віднесено контроль за надходженням до бюджету збору, та , відповідно внесення подання про його повернення.
За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок повернення збору на на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури стягувати з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн.
Отже, в задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області суму безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн. під час нотаріального оформлення договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2, слід відмовити.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини другої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч положень Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740, відповідачем надано протиправну відмову в поверненні спірного збору. Разом з тим Порядком №787 визначено певну процедуру повернення збору збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, шляхом подання управлінням пенсійного фонду відповідного подання до казначейства.
За таких обставин, враховуючи протиправність відмови в поверненні коштів, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду в м. Вінниці подати подання до Головного управління Державної казначейської служби про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості майна у сумі 9 275 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці відшкодувати понесені витрати у розмірі 82 грн. на збір документів про підтвердження права на звільнення від сплати збору, що були запитані та проігноровані ним, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини другої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Як встановлено судом, кошти в сумі 81 гривня, заявлені позивачем до стягнення є витратами, що сплачені відповідачем при зборі документів необхідних для підтвердження придбання житла вперше.
На думку суду, вказані кошти не є шкодою (збитками), виходячи з наступного.
Так, статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В свою чергу, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи. Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Беручи до уваги наведені вище приписи законодавства, суд при розгляді вимоги про стягнення 81 грн., доходить висновку, що витрати понесені позивачем на збір документів не є щкодою (збитками) в розумінні норм чинного законодаства. Не визначає їх такими і позивач.
Крім того, суд зазначає, що витрати в сумі 81 грн. не є і судовими витратами, виходячи з наступного.
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Так, відповідно до частини першої статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, згідно частини третьої статті 87 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що витрати в сумі 81,00 грн., не є шкодою (збитками) та судовими витратами в розумінні норм чинного законодаства, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду україни в м. Вінниці щодо повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 275 грн., викладену у листі 1.06.2016 р. №3161/06-33-1/10
В решті позовних вимог відмовити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (м. Вінниця, Хм. шосе, 7) подати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про повернення ОСОБА_3 (АДРЕСА_4) збору на обов'язкове державне пенсійне стразування в розмірі 1% від вартості майна у сумі 9 275 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень ).
Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_4) судовий збір, сплачений згідно квитанції №0.0.579239612.1 від 07.07.2016р. в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (м. Вінниця, Хм. шосе, 7) .
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна