м. Вінниця
03 серпня 2016 р. Справа № 802/1067/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області
про: зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Центральний відділ ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області, відповідач).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у липні 2010 року Ленінським відділом ДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області накладено арешт на належне ОСОБА_1 рухоме майно, а саме транспортний засіб - Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В. На даний час виконавче провадження закінчене, у зв'язку із фактичним виконанням, проте відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає у не знятті накладеного арешту з належного позивачу рухомого майна.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області скасувати арешт належного ОСОБА_1 рухомого майна, а саме транспортного засобу - Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В, накладеного постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2
Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження (вх.16104 від 03.08.2016 року).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак надіслав на адресу суду відзив (вх. №16098 від 03.08.2016 року), у якому пояснив, що у Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, який є правонаступником Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, відсутні на виконанні відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1, а ті що перебували на виконанні, відповідно до ЄДРВП - виконані. Тому просить розглянути справу за його відсутності, а при прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи позиції представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що в липні 2010 року Ленінським ВДВС Вінницького МУЮ, у рамках виконавчого провадження, накладений арешт на майно боржника - ОСОБА_1, а саме, на транспортний засіб - Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В.
Постановою державного виконавця було закінчене виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Відповідно до відомостей картки арешту ТЗ станом на 22.07.2016 року на транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В, накладений арешт не знятий (а.с.10).
03.08.2016 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, де, зокрема відповідач звернув увагу суду на те, що у Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, який є правонаступником Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ, відсутні на виконанні відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1, а ті що перебували на виконанні, відповідно до ЄДРВП - виконані.
Враховуючи, що у ОСОБА_1 на момент подання адміністративного позову жодних заборгованостей немає, а всі попередні були погашені, він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Дані спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Приписами статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Однією з підстав для закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.8 ч.1 ст.49 цього ж Закону).
Згідно з частиною 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження згідно з статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно з статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
В силу частини 2 статті 38 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
У разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження (ст.50 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, із вищезазначених вимог Закону вбачається, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається.
Натомість, перевірити факт перебування на виконанні виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на транспортний засіб, у суду не має можливості, оскільки, завершені виконавчі провадження за 2010 рік знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання відповідно до п. 8.19. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 № 2274/5, у якому зазначено, що завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання, тому у якості належного доказу суд приймає до уваги відзив відповідача на позовну заяву.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відтак, вирішуючи спір, по суті суд виходить з того, що наданими доказами підтверджено наявність підстав для зняття арешту з належного позивачу рухомого майна у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його накладання.
Суд вважає, що існування на час розгляду справи арешту на майно є безпідставним та таким, що порушує права позивача.
Під час розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду доказів наявності незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту. Також відповідачем не надано доказів стягнення з позивача виконавчого збору та відкриття з цього приводу виконавчого провадження, що також обумовлювало би залишення в силі накладеного на його майно арешту.
Таким чином, з огляду на те, що на виконанні у Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відсутні виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, в тому числі і шляхом його арешту, для забезпечення реального виконання рішень, які належало виконувати, а також, що у державного виконавця відсутня можливість винести в межах цих виконавчих проваджень постанову про зняття арешту з майна боржника, суд вважає за необхідне задовольнити позов та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області скасувати арешт рухомого майна належного ОСОБА_1, а саме - транспортного засобу - Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В, накладеного постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги є обґрунтованими, а відтак, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню Центральним відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп., сплаченого за квитанцією №0.0.589331253.1 від 22.07.2016 року.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області скасувати арешт рухомого майна належного ОСОБА_1, а саме - транспортного засобу - Suzuki Grand Vitara 2.0, ідентифікатор - JSAJTD54V00261080, тип кузова - легковий універсал - В, накладеного постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна