м. Вінниця
03 серпня 2016 р. Справа № 802/1040/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Могиль Т.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо закриття провадження у справі
за позовом: Могилів - Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області
до: Моївської сільської ради
про: стягнення коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Могилів - Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області до Моївської сільської ради про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Моївської сільської ради виявлено майно з ознаками безхазяйності, встановлено самовільне зайняття та використання особливо цінних земель сільськогосподарського призначення - ріллі на загальну суму 261 148,19 грн. Договором про зберігання товарно-матеріальних цінностей виявлене майно передано на зберігання Моївській сільській раді.
30 жовтня 2015 року до Моївської сільської ради направлено претензію про відшкодування збитків урожаю за втрачене майно, на що сільська рада повідомила про його крадіжку. Оскільки підпунктом 3.1 пункту 3 договору про зберігання товарно- матеріальних цінностей передбачено, що зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження речей залишених йому на зберігання, податковий орган звернувся із адміністративним позовом до суду про стягнення збитків.
До початку розгляду справи по суті, судом поставлено на розгляд питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники позивача та відповідача щодо закриття провадження у справі не заперечували.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 безпеки України №53/м/164-313пт від 18.08.2015 року повідомлено, що на території Моївської сільської ради Чернівецького району при виконанні оперативно-службової діяльності, встановлено самовільне зайняття та використання особливо цінних земель сільськогосподарського призначення - ріллі, що належить Моївській сільській раді на підставі державних актів на право власності та на яких виявлено посіви сільськогосподарських культур. Крім того, встановлено, що Моївська сільська рада самостійно, або з використанням комунальних підприємств дані ділянки не обробляє та будь-які договори оренди відсутні.
Заступником начальника - начальником Чернівецького відділення Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4, начальником відділу погашення заборгованостей Могилів-Подільської ОЖПІ ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5, начальником відділу Держгеокадастру у Чернівецькому районі ОСОБА_6, головним спеціалістом з питань економічного аналізу, прогнозування, розвитку АПК Чернівецької РДА ОСОБА_7 18.08.2015 року обстежено майно з ознаками безхазяйності та встановлено самовільне зайняття та використання особливо цінних земель сільськогосподарського призначення - ріллі в с.Моївка Чернівецького району на загальну суму 261148,19 грн.
Договором про зберігання товарно-матеріальних цінностей від 18.08.2015 року виявлене безхазяйне майно передано на зберігання Моївській сільській раді.
Відповідно до акту б/н від 16 жовтня 2015 року проведено інвентаризацію наявності безхазяйного майна за місцем його зберігання. В ході перевірки встановлено, що вищезазначене майно відсутнє за його місцем знаходження.
30 жовтня 2015 року до Моївської сільської ради направлено претензію про відшкодування збитків за втрачене майно, на що сільська рада повідомила про зібрання урожаю невідомими особами та повідомила Чернівецьке відділення РВ УМВС України у Вінницькій області про крадіжку майна.
Однак, не отримавши жодних відшкодувань від зберігача, який втратив майно, Могилів-Подільська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області звернулась до суду з метою відшкодування збитків, завданих державному бюджету України.
Визначаючись щодо закриття провадження у адміністративній справі суд виходив з наступного.
Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.
Юрисдикція адміністративних судів визначається за: суб'єктом правовідносин (обов'язковим їх учасником є суб'єкт владних повноважень); змістом правовідносин (це відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням владних управлінських функцій, а також у зв'язку з формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зі змісту наведених норм вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органами державної влади, органам місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно й прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно норм КАС України адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Разом з тим, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно п. 3 ч. 2 Цивільного кодексу України є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8, ч. 2 ст. 16 ЦК України).
При цьому відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Разом з тим, відповідно до п.4.7. Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №570 «Про затвердження Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави» у разі невідшкодування суб'єктом господарювання збитків протягом місяця від дати отримання претензії орган доходів і зборів у десятиденний строк після вказаної граничної дати відшкодування збитків звертається до суду щодо стягнення суми збитків.
Як свідчать матеріали справи, збитки настали в результаті невиконання договору про зберігання товарно-матеріальних цінностей від 18.08.2015 року.
Стаття 22 Цивільного Кодексу України відзначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як встановлено судом, з метою захисту порушених прав за неналежне виконання зобов'язань позивач звернувся до суду.
Укладення правочину передбачає виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди передбачені саме цивільним законодавством України.
Таким чином, на переконання суду, відшкодування особами збитків, що завдані державі чи об'єкту контролю, має відбуватись за загальними правилами відшкодування шкоди (збитків), визначеними цивільним законодавством.
Відтак, провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
Водночас суд вважає необхідним роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства, враховуючи суб'єктний склад сторін і те, що спір пов'язаний з відшкодуванням шкоди (збитків).
Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -
провадження у адміністративній справі за позовом Могилів-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області до Моївської сільської ради про стягнення коштів - закрити.
Роз'яснити позивачу про його право на звернення до суду з даними позовними вимогами у порядку господарського судочинства.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя./підпис/. ОСОБА_8
Копія вірна.
Суддя: Секретар: