21 липня 2016 р. м. Вінниця
Справа № 802/818/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Вінницький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України ( далі - Вінницький НДЕКЦ МВС України, позивач ) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Вінницький НДЕКЦ МВС України вчасно та в повному обсязі здійснив сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2015 року, проте, внаслідок допущеної при наборі реквізитів платіжного доручення №891 від 21.10.2015 року технічної помилки, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 215628,47 грн. помилково спрямовано на рахунок УК м. Вінниці 11010200 №33117346700002 - податок з доходів атестованих працівників. Після самостійного виявлення допущеної помилки, позивач вчинив ряд дій щодо її виправлення, в результаті чого кошти було зараховано на належний рахунок. Проте, відповідач зазначених обставин не врахував та прийняв оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення (а.с. 25-26), в яких вказала, що згідно з Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) за несвоєчасну сплату або не в повному обсязі єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції та на суму недоїмки також нараховується пеня. Відповідно до інтегрованої картки платника (71020000) облікових даних ІС "Податковий Блок" за Вінницьким НДЕКЦ МВС України по єдиному внеску рахувалась недоїмка станом на 21.11.2015 року в сумі 215627,54 грн., що призвело до застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені, розмір яких визначений в прийнятому рішенні №0003891303 від 24.05.2016 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Вінницький НДЕКЦ МВС України перебуває на обліку як платник податків в Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.
21 жовтня 2015 року позивачем перераховано єдиний внесок за жовтень 2015 року (граничний строк сплати якого настає 20 листопада 2015 року) на рахунок УК м. Вінниці 11010200 №33117346700002, банк отримувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код ЄДРПОУ держувача 38719450, МФО банку одержувача 802015, в сумі 215628,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 891 від 21 жовтня 2015 року. Зазначений платіж проведено банком 22.10.2015 ( а.с. 9 ).
В подальшому позивачем самостійно встановлено, що при формуванні платіжного доручення № 891 від 21 жовтня 2015 року Вінницьким НДЕКЦ МВС України допущено технічну помилку, а саме сплачено єдиний внесок на р/р №33117346700002 УК у м. Вінниці, що використовується для зарахування податку з доходів атестованих працівників ( а.с. 40-42).
Водночас, сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (34,7%) повинна була проводитися на інший розрахунковий рахунок, а саме на р/р 337196202010228.
Після виявлення допущеної технічної помилки, позивачем 16 грудня 2015 року направлено на адресу Вінницької ОДПІ лист за №764 з проханням повернути кошти помилково перераховані на неналежний рахунок для подальшого перерахування в бюджет за призначенням ( а.с. 37 ).
17 грудня 2015 року позивачем проведено перерахування єдиного внеску на належний рахунок №337196202010228, що підтверджується платіжним дорученням № 1006 від 17.12.2015 року на суму 215628,47 грн. (а.с. 10, 38-39).
Незважаючи на самостійне усунення позивачем допущеної помилки, 24.05.2016 року Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області відносно Вінницького НДЕК центру МВС України прийняла рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 8). Згідно з цим рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 43125,50 грн. за період з 21.11.2015 року до 17.12.2015 року та нараховано пеню в сумі 5638,85 грн.
Вважаючи, що рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 24.05.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходив з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною другою статті 6 Закону встановлено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Починаючи з 11.08.2013 року набрали чинності положення ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI, відповідно до яких сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
При цьому, абз. 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
Згідно з положеннями частини 11 цієї статті у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
В силу вимог ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Частинами 10 та 13 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до п. 2 ч. 2 розділу VII "Фінансові санкції" Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом МФУ від 20.04.2015 № 449, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Із наведеного слідує, що відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Законом, не сплачує єдиний внесок, сума якого є узгодженою та строк сплати якого настав.
Однак, на переконання суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються до бюджету, то помилкове зазначення рахунку, який також використовується для сплати податків, але за іншим кодом бюджетної класифікації, у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі ст. 25 Закону № 2464-VI штрафу та пені.
Судом встановлено, що відповідно до інтегрованої картки платника (71020000) облікових даних ІС "Податковий Блок" за Вінницьким НДЕКЦ МВС України по єдиному внеску рахувалась недоїмка, яка станом на 21.11.2015 року складала 215627,54 грн.
Враховуючи, що позивач помилково здійснив перерахування єдиного внеску на неналежний рахунок, відповідач дійшов висновку, що єдиний внесок було сплачено несвоєчасно.
Як зазначив позивач, допущення під час складання платіжного доручення №891 від 21.10.2015 року технічної помилки призвело до помилкового перерахування коштів за призначенням: "КЕКВ: 2120 - 215628,47 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (34,7%) нарах. на г/з за 10.15 р. " на неналежний рахунок, що використовується для зарахування податку з доходів атестованих працівників. Разом з тим, після самостійного виявлення допущеної помилки, позивач вжив заходів щодо повернення коштів, сплачених згідно платіжного доручення №891 від 21.10.2015 року, та спрямував їх на належний рахунок.
Вищенаведені обставини, повідомлені представником позивача в судовому засіданні, знайшли своє підтвердження матеріалами справи.
Зокрема, згідно виписки по особовому рахунку позивача від 22.10.2016 року прослідковується сплата позивачем коштів на вищезазначений рахунок, як єдиного внеску в сумі 215628,47 грн. (КЕКВ - 2120), так і податку з доходів атестованих працівників в сумі 114121,32 грн. (КЕКВ - 2117) ( а.с. 38-41 ).
Як вбачається з листа, адресованого начальнику Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області за №764 від 16.12.2015 року, позивач, з метою сплати єдиного внеску за жовтень 2015 року на належний рахунок, звертався до відповідача з проханням повернути кошти зі сплати єдиного внеску помилково перераховані на рахунок №33117346700002 ( а.с. 37 ).
При цьому, згідно виписки по особовому рахунку позивача від 17.12.2015 року, а також згідно платіжного доручення № 1006 від 17.12.2016 року, кошти в сумі 215628,47 грн., як єдиний внесок (КЕКВ - 2120), зараховано на належний рахунок 37196202010228 ( а.с. 10, 40-41 ).
Як вже зазначалось, відповідно до частини 10 ст. 9 Закону № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
В даному випадку сума платежу була списана органом казначейства з рахунку позивача 22 жовтня 2015 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем в строки передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI було здійснено сплату до бюджету єдиного внеску за жовтень 2015 року в сумі 215628,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №891 від 21.10.2015 року. Проте, перерахування єдиного внеску помилково здійснено на рахунок №33117346700002, на який здійснюється сплата податку з доходів атестованих працівників.
При цьому суд звертає увагу на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений статтею 9 Закону № 2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 16.06.2015 в справі №21-377а15.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що позивачем не було порушено граничний термін сплати єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2015 року.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, в силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи та враховуючи вищенаведені правові норми суд дійшов до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0003891303 від 24.05.2016, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак заявлений адміністративний позов належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0003891303 від 24.05.2016, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна