04.08.2016 року Справа № 922/6094/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.
секретар судового засідання: Однорог О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 16.05.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, паспортАЕ 465398 виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 11.12.1996 р.; ОСОБА_3 представник, довіреність б/н від 14.06.2014 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "МАЙСТЕР-ЛЮКС", м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/6094/15
за позовом ОСОБА_4 акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", м. Київ
до Приватного підприємства "МАЙСТЕР-ЛЮКС", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Майстер-Люкс", м. Дніпропетровськ на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор", м. Київ суму попередньої оплати у розмірі 26 280 грн., штраф у сумі 8760 грн. та 717, 43 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Господарський суд дійшов висновку, що підлягає стягненню сума попередньої оплати у розмірі 26 280 грн., оскільки відповідач не поставив позивачу товар на вказану суму та передплату на зазначену суму позивачу не повернув.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 20% штрафу господарський суд спирався на п.4 договору, у зв'язку з чим задовольнив дану вимогу повністю у розмірі 8 760 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 9 550, 08 грн. господарський суд мотивував це тим, що зобов'язання поставки товару не є грошовим зобов'язанням на вимогу п.6.7 договору.
Відмовлячючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5% штрафу від вартості недопоставленого товару в розмірі 2 190 грн. на підставі п.6.3 договору господарський суд виходив з того, що стягнення штрафу в розмірі 5% за своєю правовою природою є пенею, однак відповідно до діючого законодавства пеня нараховується саме за не виконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, до якого недопоставка товару не відноситься.
Відмова в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 984, 97 грн. за період грудень 2014 року - листопад 2015 року та трьох відсотків річних у сумі 723, 60 грн. за період з 08.12.2014 по 08.11.2015, нарахованих позивачем у зв'язку з неповерненням відповідачем суми передплати, мотивована приписами ст.625 Цивільного кодексу України та пунктом 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права.
Апелянт посилається на те, що відповідачем було надано мотивовану відповідь на претензію позивача, відповідно до якої відповідач вважає, що виконав свої зобов'язання щодо доставки вантажу повністю.
Зазначає, що господарським судом повинен був оглянутий оригінал договору поставки, наданий позивачем, оскільки в матеріалах даної справи міститься лише копія вказаного договору, відповідно до якої справжність підпису директора Приватного підприємства "МАЙСТЕР-ЛЮКС" викликає сумніви.
Відповідач стверджує, що відправлення товару на адресу позивача підтверджується квитанцією про прийом вантажу №2210005073, отримувачем товару значиться ПАТ "Крос-п/ф "Зоря".
Посилаючись на правила Міжнародної торгової палати (Інкотермс) стверджує, що ним було укладено договір на перевезення з компанією Delivery Del Auto про доставку товару на склад покупця, у зв'язку з чим вважає, що виконав свої зобов'язання щодо поставки вантажу належним чином. Крім того, зазначає, що Приватному підприємству "МАЙСТЕР-ЛЮКС" про неповну поставку товару позивачу не було відомо, відповідні докази відсутні.
Стверджує, що відповідно п.11.1. Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14 жовтня 1997 року №363 надана відповідачем товаротранспортна накладна є належним доказом відправлення товару позивачу, що підтверджує факт обізнаності позивача про фірму перевізника та отримання останнім копії товаротранспортної накладної.
На думку апелянта позивачем не були надані суду належні докази в підтвердження неотримання ним товару.
Відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства "Майстер-Люкс" на користь ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор" суму попередньої оплати у розмірі 26 280 грн., штраф у сумі 8760 грн. та 717, 43 грн. витрат зі сплати судового збору, в іншій частині -залишити без змін. В задоволенні позову ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5" відмовити в повному обсязі.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Наполягає на тому, що ним отримано за видатковою накладною №РН-0000066 від 08 грудня 2014 року лише 2000 метрів канату сталевого на загальну суму 17 520, 00 грн., більше поставок по договору не відбувалося.
Ухвалою суду від 14 червня 2016 року здійснено процесуальне правонаступництво позивача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5", м. Київ його правонаступником ОСОБА_4 акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард", м. Київ, відповідно до наданої позивачем копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань та копії Статуту ОСОБА_4 акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", затвердженого Загальними зборами акціонерів ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5" в новій редакції відповідно до протоколу №1 від 30 квітня 2016 року; продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів до 15 серпня 2016 року (а.с.179-180).
Розгляд справи відкладався з 14 червня 2016 року до 04 серпня 2016 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 16.01.2014 між ОСОБА_4 акціонерним товариством "Кросс-п/ф "Зоря" (філія "Кросс-п/ф "Зоря" ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор" відповідно до статуту ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор" від 13.07.2015 № 10721050050031649 та Положення про філію "Кросс-п/ф "Зоря" ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор", затвердженого протоколом № 2 від 23.04.2015, а.с.19-31) - є правонаступником ОСОБА_4 акціонерного товариства "Птахогосподарство "ОСОБА_5 прапор" (далі - позивач, покупець) та Приватним підприємством "Майстер-Люкс" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 16012014 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити канати (далі - товар).
Згідно з п. 3.4 договору право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця після підписання покупцем видаткової накладної.
За окремою домовленістю сторін в розрахунках може застосовуватись попередня оплата товару. У випадку попередньої оплати товару, постачальник зобов'язується здійснити поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту здійснення платежу покупцем (п. 4.4 договору).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що у випадку порушення строку поставки відповідно до умов пункту 4.4 цього договору більше ніж на 1 день, постачальник зобов'язується негайно повернути усю суму попередньої оплати. здійсненої покупцем.
Згідно п.12.2 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.
03.09.2014 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000090 на оплату вартості канату сталевого у кількості 10000 м на загальну суму 87600 грн. (а.с.14).
27.11.2014 позивач здійснив передплату товару на суму 43800 грн., що підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку (а.с.16-17).
08.12.2014 відповідач здійснив поставку позивачу канату сталевого у кількості 2000 м на загальну суму 17 520 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000066, підписаною обома сторонами (а.с.15).
Відповідач поставку товару на суму 26 280 грн. (43 800 грн. - 17 520 грн.) не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.07.2015 вих. № 49, в якій просив повернути грошові кошти у сумі 26 280 грн. та сплатити пеню, штрафи, три відсотки річних та інфляційні втрати (а.с.18, 34-35). Відповідач залишив дану претензію без відповіді, суму передплати не повернув.
На момент звернення позивача із позовом до суду, відповідач товар на суму 26 280 грн. не поставив та передплату на вищезазначену суму позивачу не повернув, що й стало предметом позову.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1-2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач належними доказами не довів, що виконав належним чином свої зобов'язання за договором поставки, поставив позивачу товар на всю суму здійсненої передплати 43 800 грн. Втім матеріалами справи доведено поставка відповідачем оплаченого позивачем товару на загальну суму 17 520 грн.
Апеляційний господарський суд не вважає належним доказом в підтвердження поставки товару квитанцію про прийом вантажу №2210005073 від 01 грудня 2014 року, копія якої додана апелянтом до апеляційної скарги (а.с.124).
Зокрема, згідно п.3.6 договору поставки поставка товару здійснюється погодженими сторонами видами транспорту та/або погодженими службами поштового зв'язку, визначеними у специфікаціях.
Відповідач належними доказами не підтвердив, що сторонами було погоджено поставку товару саме засобами поштового зв'язку.
Відповідно до п.3.5 договору датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної постачальника на поставку товару, що проводиться після розвантаження в місці призначення, а саме: склад покупця за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Червоноармейська, 29.
Втім, в підтвердження здійсненої поставки на решту суми попередньої оплати, відповідач не надав видаткову накладну, а також документи, вказані в п.3.7 договору.
Крім того, квитанція про прийом вантажу №2210005073 від 01 грудня 2014 року не містить взагалі відомостей щодо того, який товар був відправлений, в якій кількості, на яку суму (а.с.124).
Отже, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду, що відповідач здійснив поставку позивачу канату сталевого у кількості 2 000 м на загальну суму 17 520 грн., поставка товару на суму 26 280 грн. не здійснена.
Таким чином, господарський суд правомірно стягнув з відповідача залишок передплати у розмірі 26 280 грн., на яку поставка товару не здійснена.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 550, 08 грн. за період з 08.12.2014 по 08.06.2015, на підставі п. 6.7 договору, та 5% штрафу у сумі 2 190 грн. відповідно до п. 6.3 договору та 20% штрафу у сумі 8 760 грн. згідно п. 4.5 договору.
Відповідно до положень ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 6.7 договору за невиконання грошових зобов'язань, крім визначених умовами договору, сторона, що прострочила сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла за період прострочення за кожен день такого прострочення.
Згідно з п. 4.5 договору у випадку порушення строку поставки відповідно до умов пункту 4.4 договору, більше ніж на 3 (три) дні, постачальник окрім повернення суми попередньої оплати, зобов'язується сплатити покупцю штраф у розмірі 20 % від суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1. ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Отже, поняття що нарахування пені можливо лише за невиконання саме грошового зобов'язання.
Пунктом 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що грошовим, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що зобов'язання з поставки не є грошовими, а відтак відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 9 550, 08 грн.
На підставі п.4.5 договору, який передбачає сплату постачальником штрафу у розмірі 20% від суми попередньої оплати у випадку порушення строку поставки більш ніж на 3 дні, позивач пред'явив до стягнення штраф у розмірі 8 760 грн. Апеляційний господарський суд вважає правомірним нарахування штрафу і погоджується з висновком господарського суду щодо його стягнення.
Також слід погодитися з висновком господарського суду щодо необґрунтованого нарахування позивачем штрафу в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше 5% вартості партії товару, оскільки відповідно до приписів ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пеня нараховується за порушення грошового зобов'язання.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 984, 97 грн. за період грудень 2014 року - листопад 2015 року та трьох відсотків річних у сумі 723, 60 грн. за період з 08 грудня 2014 року по 08 листопада 2015 року не відповідає приписам ст.625 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати вважається необґрунтованим.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням апелянта що відповідальність за доставку товару на склад покупця несе компанія Delivery Del Auto, з якою відповідачем укладено договір перевезення, оскільки згідно п.3.5 договору датою поставки товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної Постачальника на поставку товару на складі покупця.
Твердження апелянта, що вага відправленого згідно квитанції №2210005073 від 01 грудня 2014 року товару відповідає вазі залишку канату, що підлягав поставці не підтверджується належним чином, оскільки у вказаній квитанції відсутні відомості, що було відправлено саме той товар, який був предметом поставки згідно договору №16012014 від 16 січня 2014 року.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року відповідає нормам діючого законодавства, судом повністю досліджено всі обставини справи, підстави для скасування законного рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.49, 99, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року у справі № 904/6094/15 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МАЙСТЕР-ЛЮКС", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя Г.К. Дмитренко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 08.08.16 р.)