19.07.2016 року Справа № 904/3157/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 начальник, розпорядження146р від 02.06.2014 р.;
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №11/03 від 15.02.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_3 представник, довіреність №б/н від 18.07.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_4 представник, довіреність №б/н від 18.07.2016 р.;
від третьої особи: ОСОБА_5 представник, довіреність №16-11 від 05.01.2016 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/3157/16
за позовом Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради, м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 48 941, 98 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/3157/16 (суддя Соловйова А.Є.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача збитків, не доведено понесення позивачем додаткових, не передбачених договором, витрат.
Відхиляючи доводи позивача про те, що за результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності установи за період з 01.10.2010 року по 31.12.2014 року, проведеної Дніпропетровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, які викладені в акті №840-21/010 від 14.04.2015 року, встановлено завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договором №44 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.08.2011 року, і, як наслідок, нанесення бюджету Кіровського району матеріальної шкоди (збитків) в загальній сумі 48 941,98 грн. суд першої інстанції зазначив, що такі докази можуть бути підставою для пред'явлення відповідного позову до суду. Однак це не позбавляє позивача процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неналежної оцінки судом доказів, що мають значення для справи. Просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що поданий до суду акт за результатами планової перевірки Державною фінансовою інспекцією України установи позивача за період з 01.10.2010 року по 31.12.2014 рік, яким встановлено завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договором №44 про закупівлю послуг за державні кошти, є належним обґрунтуванням позову.
Відповідач у запереченні на апеляційну скаргу погоджується з висновками оскаржуваного судового рішення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надав.
Дослідивши докази, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем 04.08.2011 року був укладений договір №44 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого Учасник (відповідач) зобов'язався в 2011році виконати послуги з видалення відходів (ліквідація стихійних звалищ), а Замовник (позивач)- прийняти та оплатити такі послуги.
Зазначений договір укладений за результатами проведення Управлінням житлово-комунального господарства Кіровської районної у м. Дніпропетровськ ради відкритих торгів на закупівлю послуг з санітарного оброблення та аналогічних послуг з утримання вулиць в м. Дніпропетровськ за період лютий-грудень 2011 року, переможцем було визначено ТОВ “Магістраль”.
Пунктом 1.2 договору передбачена кількість послуг та кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт, що вказані у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору його ціна становить 339 888,00 грн., у тому числі, ПДВ - 56 648,00 грн. Ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2. договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору Замовник здійснює платежі поетапно за фактичний обсяг наданих послуг на підставі актів виконаних робіт протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту здачі робіт.
Сторонами були підписані без зауважень та заперечень акти приймання наданих послуг №102, №117, №134, №154, №157, складені в результаті виконання договору №44 від 04.08.2011 року. Грошові кошти за виконані роботи позивачем перераховані.
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного виконання.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Всі вищезазначені обставини підтверджуються змістом ОСОБА_4 ревізії фінансово-господарської діяльності Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську ради за період з 01.10.2010 року по 31.12.2014 року №840-21/010 від 14.04.2015 року, яка проведена Дніпропетровською об'єднаною державною фінансовою інспекцією
(а.с.12-59) та листом Державної фінансової інспекції вих. №04-06-05-15/6159 від 20.07.2015 року (а.с.60-63), за яким від позивача у даній справі , відповідно до яких встановлено завищення Відповідачем вартості виконаних робіт за договором №44 про закупівлю послуг за державні кошти від 04.08.2011 і як наслідок, нанесення бюджету Кіровського району матеріальної шкоди (збитків) в загальній сумі 48 941,98 грн.
За результатами ревізії встановлене включення витрат за один робочий день (04.08.2011 року), не передбачений договором, на загальну суму 3 773,97 грн.; застосування відповідачем завищених норм машино-годин на загальну суму 45 168,01 грн. при розрахунку часу роботи грейферним навантажувачем з місткістю ковша 0,25 м3.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 року (із змінами та доповненнями), акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.
Відповідно до пункту 50 вказаного Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, в тому числі, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Статтею 15 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” №2939-XII від 26.01.1993 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується.
На виконання вимог перевіряючого органу позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.
Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного судового рішення про те, що ОСОБА_4 ревізії №840-21/010 від 14.04.2015 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження вимог позивача. Обгрунтованість позову має бути доведена у загальному порядку, передбаченому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вірно зазначив, що особа, якій завдано збитків, відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України має право на їх відшкодування.
Згідно із статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).
Враховуючи предмет спору, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
Пред'явлення вимоги про стягнення збитків, відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки були понесені, доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів наявності всіх елементів правопорушення, наявності підстав для відшкодування збитків та їх розміру позивач не довів.
Судом встановлено, що позивач не заперечував про своєчасне та належне виконання відповідачем робіт за договором, прийняття їх позивачем без зауважень, що підтверджується актами приймання наданих послуг, підписаними та скріпленими печатками сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд надав вірну правову оцінку наявним у справі доказам, відмова у задоволенні позову правомірна.
При розгляді апеляційної скарги апелянт висновки оскаржуваного судового рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 31.05.2016 року у справі № 904/3157/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Підписано в повному обсязі 25.07.2016 року.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков