04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/6579/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Гончарова С.А.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.08.2016 року
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року
у справі № 910/6579/16 (суддя: Мудрий С.М.)
за позовом Київської місцевої прокуратури № 3
в інтересах держави в особі Київської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000»
про повернення земельної ділянки
У квітні 2016 року Київська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» про повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" без правовстановлюючих документів на землю та зайнята самовільно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року у справі № 910/6579/16 відмовлено у задоволенні позову Київської місцевої прокуратури № 3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.06.2016 року заступник прокурора міста Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року по справі № 910/6579/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає подану апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції прокурор та представники Київської міської ради надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
При цьому, на вимогу суду апеляційної інстанції для повного всебічного та об'єктивного розгляду справи, відповідач надав суду додаткові докази по справі, а саме, належним чином завірену копію договору оренди № 01/06/16-ДЛ-03 від 01.06.2016 року укладеного між ТОВ «Ремторгсервіс-Інвест» та ТОВ «Де-Люкс» щодо оренди семи паркувальних місць в м. Києві по вул. Бальзака, 3, та копію акта приймання-передачі вказаних семи паркувальних місць.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання доручень Київської місцевої прокуратури № 3 від 11.03.2016 р. № 1020вих16, 1023вих16, спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведені обстеження земельних ділянок, зокрема на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі (код ділянки 62:701:004), за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 р.
В графі «результати обстеження» акту зазначено, згідно з бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресо: житловий масив Вигурівщина-Троєщина до просп. Возз'єднання у Деснянському районі м. Києва площею 4,6 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування.
Під час обстеження частини земельної ділянки встановлено, що біля автостоянки № 14, вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина-Осокорки), влаштований майданчик орієнтовною площею 0,01 га, на якому розміщені та експлуатуються споруди автомобільного газозаправного пункту «Барс 2000». Територія майданчика з двох сторін огороджена парканом.
Як зазначає прокурор, рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів відсутня. При цьому вбачається порушення вимог земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП.
У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) № 057023-4856 від 14.03.2016 р. зазначено, що рішень щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельних ділянок на вул. Червоногвардійській, вул. Оноре до Бальзака, вул. Електротехнічній у Деснянському районі під розміщення та обслуговування автомобільних газозаправних пунктів у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Документи, що посвідчують право користування (власності) земельними ділянками, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.
Таким чином на думку Київської місцевої прокуратури № 3 міста Києва товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» використовується земельна ділянка площею 0,01 га вздовж лінії швидкісного трамваю під розміщення споруд автомобільних газозаправочних пунктів без оформлення документів, передбачених ст. 125,126 Земельного кодексу України.
Однак, з такими доводами скаржника, судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.
Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України «Про охорону земель» земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Оскільки, земельна ділянка належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.
Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).
Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).
Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції 22.05.2003 року), проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про землеустрій»).
Відповідно до п. и) ч. 2 ст. 25 Закону України «Про землеустрій», видом документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Заперечуючи проти позовних вимог прокурора щодо самовільного зайняття земельної ділянки, позивач вважає необґрунтованим посилається прокурора на акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 р., як на належний доказ самовільного зайняття ним земельної ділянки. Під час складання вказаного акту не запрошувались ні представники КП «Київтранспарксервіс», за яким закріплений паркувальний майданчик за даною адресою, ні представники товариства з обмеженою відповідальністю «Барс 2000».
Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно змісту рішення № 667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради «Про внесення змін до таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011р. №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» паркувальні майданчики (ІІІ зона)по вул. Бульзака, 3-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) закріплено за комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
В матеріалах справи міститься договір оренди № 01/06/16-ДЛ-03 від 01.06.2016 року укладений між ТОВ «Ремторгсервіс-Інвест» та ТОВ «Де-Люкс» щодо оренди семи паркувальних місць в м. Києві по вул. Бальзака, 3.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції ТОВ «Де-Люкс» повідомлений Мінрегіоном листом вих. № 7/18-11760 від 01.10.2015 р., що для розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на автостоянках, яких є об'єктом підпищеної небезпеки та екологічно небезпечним об'єктом, згідно з розділом 4 ДБН В.1.2.7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека» необхідне розроблення відповідної Концепції забезпечення пожежної безпеки з погодження організаційних заходів щодо безпечної експлуатації об'єкта в установленому порядку.
Крім того, Департаментом містобудування та архітектури розглянуто запит ТОВ «Де-Люкс» від 17.02.2016 р. № 01-01-03-16 щодо погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 у листі вих. № 3098/0/16-2127-16 від 02.03.2016 р. зазначено, що принципово не заперечує щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркуввального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 за умови подальшого виконання ТОВ «Де-люкс» заходів з оформлення паспорту прив'язки об'єкту до місцевості та погодження в установленому порядку Концепції щодо розміщення наведеного газового автомобільного заправного пункту модульного типу, виконання вимог та отримання погоджень, передбачених ДБН В.1.2-7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека» та Концепцію.
З листа № 7/17-3770 від 05.04.2016р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видно, що засіданням секції житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів Науково-технічної ради Мінрегіону, на підставі звернення ТОВ «Де-Люкс» від 24.03.2016 р. № 07-18-02-16 схвалено секцію «Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 у м. Києві з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки», розробленої ПАТ «УкрНДІінжпроект».
Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ «Де-Люкс» зверталось до уповноважених органів з метою погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3.
Крім того, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, 01.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Барс 2000» було укладено договір № 03-Б-ДЛ, згідно п.1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Де-Люкс» надає, а ТОВ «Барс 2000» приймає у строкове платне користування та експлуатацію сім місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 3 з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської.
Розділом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлювального документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, та лише відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів самовільного використання саме відповідачем земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку на підставі договору укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс», останнє займало земельну ділянку на підставі договору оренди з ТОВ «Ремторгсервіс-Інвест», а ТОВ «Ремторгсервіс-Інвест» на підставі договору оренди з КП «Київтранспарксервіс», яке в свою чергу закріплене за ним рішенням № 667/1531 від 02.07.2015р. Київської міської ради «Про внесення змін до таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011р. №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку».
При цьому, судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що наданий суду акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 р. складено без участі представника автомобільного газозаправного пункту, доказів того, що саме відповідач займає земельну ділянку, площею 0, 01 га на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, код земельної ділянки 62:701:004 матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прокурора щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Барс-2000» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована по вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:702:004), яка використовується під розміщення споруд автомобільних газозаправних пунктів, привівши її у належний стан шляхом демонтажу обладнання газозаправної станції і тимчасової споруди для оператора. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем не самовільно, а на підставі договору оренди.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ані прокурором, ані позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення заступника прокурора міста Києва викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року у справі № 910/6579/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016 року у справі № 910/6579/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/6579/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
С.А. Гончаров