04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" серпня 2016 р. Справа№ 911/3178/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Рудченка С.Г.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.
від позивача - не з'явилися,
від відповідача - Сопронов О.В., б/н від 24.03.2016 року,
розглянувши апеляційну скаргу
приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"
на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року
у справі №911/3178/15 (головуючий суддя Бабкіна В.М., судді Щоткін О.В., Колесник Р.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " 2ПАК", м. Київ
до приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода", Київська обл., м. Кагарлик
про стягнення 508 574, 62 грн. -
У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю " 2ПАК" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" про стягнення 419 379, 59 грн.
10.09.2015 р. до господарського суду Київської області товариством з обмеженою відповідальністю "2ПАК" було подано заяву № 8/9-1 від 08.09.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 383 266, 73 грн. основного боргу, 46 989, 82 грн. пені, 15 215, 19 грн. інфляційних втрат, 3 534, 03 грн. 3% річних.
29.01.2016 р. до господарського суду Київської області товариством з обмеженою відповідальністю "2ПАК" було подано заяву № 2 від 25.01.2016 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 383 266, 73 грн. основного боргу, 93 942, 57 грн. пені, 23 452, 93 грн. інфляційних втрат, 7 912, 39 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на користь товариства з обмеженою відповідальністю " 2ПАК" 383 266, 73 грн. основного боргу, 93 942, 57 грн. пені, 7 912, 39 грн. 3% річних, 23 452, 93 грн. інфляційних втрат, 9 725, 53 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежне виконання останнім умов договору поставки товару від 05.02.2013 року №5 щодо своєчасної оплати отриманого товару. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.
Не погодившись із вказаним рішенням, приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з того, що судом першої інстанції неправомірно оцінено надані позивачем докази, а саме те, що в матеріалах справи відсутні належні докази відповідно яких можливо встановити з якими характеристиками довжини було здійснено поставку товару та чи відповідав зазначений показник тому, що був замовлений апелянтом.
Також до апеляційної скарги приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року у справі №911/3178/15 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.06.2016 року.
29.06.2016 року відповідачем подано через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Сулім В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Іоннікова І.А. та призначено розгляд справи на 03.08.2016 року.
02.08.2016 року відповідач подав через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення по справі, клопотання про витребування додаткових доказів у позивача та клопотання про призначення товарознавчої експертизи.
Колегія суддів клопотання апелянта про призначення товарознавчої експертизи відхилила в зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю оскільки в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази, які б свідчили, що товар поставлений відповідно накладних №56 від 17.06.2013 року, №30 від 01.04.2015 року, №35 від 15.04.2015 року та №49 від 18.05.2015 року, який є предметом дослідження за клопотанням про призначення товарознавчої експертизи наявний у позивача.
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Іоннікової І.А. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення Господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.
В судовому засіданні 03.08.2016 року відповідач надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).
Враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 05.02.2013 року між Приватним акціонерним товариствам "Кондитерська фабрика "Лагода" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю " 2ПАК" (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки № 5, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача стреч-плівку та стрічку липку-пакувальну (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. (том 1, а.с. 14-16).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається письмових заявках.
Поставка кожної окремої партії товару проводиться протягом 3-х днів з моменту отримання постачальником письмової (факсової) заявки замовника (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 3.3 договору, поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на склад замовника, що розташований за адресою: Київська обл., м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99.
Пунктами 3.5, 3.6 договору визначено, що приймання товару за кількістю здійснюється на складі замовника відповідно до видаткових накладних, які підписуються представниками сторін. Приймання товару за якістю здійснюється на складі замовника відповідно до документів, які посвідчують якість товару.
Відповідно до п. 2.2 договору, якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і підтверджуватися сертифікатом відповідності виданим регіональним Центром Стандартизації метрології і сертифікації. Зазначений сертифікат постачальник зобов'язується надавати з кожною партією.
Відповідно до п. 2.3 договору, претензії покупця щодо якості товару приймаються постачальником протягом терміну придатності товару, але в будь-якому випадку в термін не менше, ніж 60 календарних днів з моменту постачання товару.
Згідно з п. 3.7 договору у разі виявлення неякісного товару постачальник зобов'язаний замінити неякісний товар на товар відповідної якості у термін 5-ти календарних днів з моменту отримання відповідної факсової претензії замовника.
У відповідності з п. 4.3 договору замовник здійснює оплату кожної окремої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних щодо поставки відповідної партії товару уповноваженими представниками обох сторін.
Відповідно до п. 5.2 договору за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3 цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.
Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання (05.02.2013 року) і діє до 31.12.2013 року (п. 8.1 договору).
Додатковою угодою від 30.12.2013 року до договору сторони подовжили строк дії договору, встановивши його дію по 31.12.2015 року. (том 1, а.с. 17).
Позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 413 266, 73 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 56 від 17.06.2013 року (том 1, а.с. 19), № 30 від 01.04.2015 року (том 1, а.с. 21), № 33 від 07.04.2015 року (том 1, а.с. 25), № 35 від 15.04.2015 року (том 1, а.с. 27), № 42 від 28.04.2015 року (том 1, а.с. 29), № 49 від 18.05.2015 року (том 1, а.с. 31), підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін та приймається судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.
Відповідачем здійснено проплату, згідно з виписками з банківського рахунку позивача від 05.06.2015 року на суму 10 000, 00 грн. та від 12.06.2015 року на суму 20 000,00 грн. (том 1, а.с. 74-75).
Як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується колегія суддів в матеріалах справи наявна копія акту звірки взаєморозрахунків на 30.06.2015 року за період 2 квартал 2015 року, (том 1, а.с. 73), складений, скріплений печатками підприємств та підписаний без жодних заперечень представником приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" та представником товариства з обмеженою відповідальністю " 2ПАК" відповідно до якого, за відповідачем рахувалося перед позивачем заборгованість у сумі 562 962, 24 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу претензію №1 від 06.07.2015 року (том 1, а.с. 33), з вимогою погасити заборгованість. Факт надсилання позивачем претензії підтверджується доказами наявними в матеріалах справи. (том 1, а.с. 34).
Відповідачем надано відповідь №11 від 10.07.2015 року на вказану претензію позивача, відповідно до якої відповідач зазначив, що представниками складу лабораторії ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" було складено акт щодо поставок від 03.06.2015 р. та 15.06.2015 р., відповідно до якого зазначено про виявлення невідповідності довжини поставленої позивачем відповідачу стреч-плівки рівно наполовину. (том 1, а.с. 99).
Також, відповідачем було надіслано на адресу позивача лист №10 від 25.06.2015 року, відповідно до якого відповідач зазначив, що позивачем було недопоставлено товар в обсязі 150 м. за кожним отриманим рулоном при здійсненні поставки 03.06.2015 року та 15.06.2015 року, у зв'язку з чим відповідач просив позивача направити представника ТОВ " 2ПАК" для складання акту про недопоставку товару. (том 1, а.с. 97).
Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині сплати грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору, відповідачем суду не подано.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем у сумі 508 574, 62 грн., строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що підписання покупцем як договору так і видаткових накладних № 56 від 17.06.2013 року, № 30 від 01.04.2015 року, № 33 від 07.04.2015 року, № 35 від 15.04.2015 року, № 42 від 28.04.2015 року, № 49 від 18.05.2015 року року без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття покупцем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі з моменту прийняття відповідного товару, оскільки п. 3.8. договору сторони визначили, що моментом переходу права власності на товар є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін на складі замовника.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що посилання відповідача, щодо недопоставки товару зазначені в листі № 10 від 25.06.2015 року, які були здійснені 03.06.2015 року та 15.06.2015 року не беруться до уваги оскільки дані поставки позивачем товару не є предметом дослідження у даній справі.
Крім того, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/23896/15, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 року, зокрема, було встановлено, що ТОВ " 2ПАК" на виконання договірних зобов'язань поставило ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" товари, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками і скріпленими печатками сторін; видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка стреч-плівки містять дані щодо кількості поставленої плівки, яка вимірюється в рулонах. Зауважень ПрАТ "Кондитерська фабрика "Лагода" щодо кількості рулонів отриманої плівки до позивача не надходило.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 383 266, 73 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі пункту 5.2 договору нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що складає 93 942, 57 грн. за загальний період з 01.06.2015 року до 14.01.2016 року.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленого п. 4.3. цього договору постачальник маж право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення грошового зобов'язання, від суми боргу за кожен день прострочення.
Суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача, щодо стягнення пені з відповідача.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, перевіривши арифметичну правильність розрахунку пені, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 93 942, 57 грн. нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються колегією суддів обґрунтованими.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 17.08.2013 року до 25.01.2016 року, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 7 912, 39 грн., інфляційні втрати в розмірі 23 452, 93 грн.
З приводу заперечень відповідача щодо ціни товару колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.2. договору вартість окремої партії Товару узгоджується Сторонами та зазначається в видаткових накладних.
Згідно з п. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем підписано видаткові накладні колегією суддів відхилені заперечення відповідача щодо ціни товару.
Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду Київської області повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Київської області від 28.03.2016 року у справі №911/3178/15 залишити без змін.
3.Справу №911/3178/15 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді С.Г. Рудченко
М.Г. Чорногуз