Справа № 760/9088/16-ц
Провадження № 2/760/4180/16
про повернення позовної заяви
01 серпня 2016 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним,
18.05.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.05.2016 зазначена позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК.
У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».
З положень статті 3 ЦПК випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, передумовою права на пред'явлення позову є обставини, з якими закон пов'язує наявність чи відсутність права конкретної особи на звернення до суду з позовом.
Частина перша статті 30 ЦПК визначає, що «сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач».
Позивач - це особа, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суб'єктивною передумовою виникнення у позивача права на пред'явлення позову є наявність у нього юридичної заінтересованості. Юридична заінтересованість означає, що звернутися до суду за судовим захистом права чи інтересу може лише особа, якій, на її думку, це право чи інтерес належить.
Однак, позивач у своїй позовній заяві не обґрунтував наявність у нього суб'єктивного матеріального права на звернення до суду з цим позовом, не вказав яке його право порушено, не зазначив якими діями відповідач порушив його право, а також не зазначив докази, що підтверджують кожну з цих обставин.
Крім цього, зі змісту позовних вимог випливає, що позивач просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 17.02.1994, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори, яким він заповів будинок за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями та спорудами своїй дочці - ОСОБА_2 Однак позивач не зазначив підстави недійсності заповіту, не вказав власника вищезазначеного будинку, не вказав коли ОСОБА_3 помер, які родинні стосунки у позивача і спадкодавця, та не зазначив докази, які підтверджують факт родинних зв'язків позивача з померлим.
Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Таким чином, суд позбавлений можливості визначити норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішити справу.
Частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
У своїй позовній заяві позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті пункту 10 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір».
Пункт 10 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно положень постанови КМУ «Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 674 від 02.12.1992, до категорії 1 відносяться громадяни з числа учасників ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з відповідною аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
До категорії 2 відносяться учасники випробувань ядерної зброї в атмосфері, бойових радіоактивних речовин і учасники військових навчань із застосуванням такої зброї та ліквідації наслідків ядерних аварій.
Крім цього, до категорії 1 відносяться особи, які стали інвалідами, захворіли на променеву хворобу внаслідок будь-якої радіаційної аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НІ (у разі коли захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами.
До категорії 2 відносяться особи, захворювання яких пов'язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НІ (у разі коли захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами.
Однак, з наданого позивачем посвідчення НОМЕР_1 від 21.06.2010 випливає, що ОСОБА_1 не є особою, яка віднесена до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки в її посвідчені зазначена категорія 1-А.
Таким чином, ОСОБА_1 не звільнена від сплати судового збору в контексті вимог статті 5 Закону «Про судовий збір».
Отже, позивачу належить сплатити судовий збір.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.
Отже, позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн. Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок №31212206700010, отримувач коштів УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу:*;101;___________________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті). Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом'янський районний суд міста Києва.
Ухвалою від 20.05.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової, належним чином оформленої позовної заяви, її копій та копій доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та належного доказу сплати судового збору.
Строк для усунення недоліків був встановлений - три дні з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав вищезазначену ухвалу 28.05.2016. Отже строк для усунення недоліків закінчився 31.05.2016. Станом на день постановлення цієї ухвали позивач недоліки позовної заяви не усунув.
Частина друга статті 121 ЦПК передбачає «якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві».
Таким чином, позовну заяву належить визнати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання заповіту недійним вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Л. В. Шевченко