Справа № 760/6404/16-ц
Провадження № 2/760/3588/16
про повернення позовної заяви
01 серпня 2016 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання правочину недійним,
05.04.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про визнання правочину недійним.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08.04.2016 зазначена позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК.
Звертаючись до суду, позивач свої вимоги обґрунтовує як нормами ЦК, які регулюють порядок та підстави визнання правочину недійсним, так і Законом «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на норми Закону «Про захист прав споживачів», позивач з урахуванням вимог цього Закону не виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, та не зазначив доказів, що підтверджують кожну обставину, а саме, які норми Закону «Про захист прав споживачів» були порушені відповідачем, коли саме та в який спосіб; відсутнє посилання на докази, якими підтверджується порушення норм цього Закону щодо позивача; який спосіб захисту, передбачений саме цим Законом, просить обрати позивач, оскільки він регулює різні підстави та форми захисту; якщо позивач просить захисти його порушене право на підставі Закону «Про захист прав споживачів», то позовна заява має містити вимоги про спосіб захисту порушеного права, передбаченого саме цим Законом.
Частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».
З 01.09.2015 Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Отже, з 01.09.2015 позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.
Подаючи позов, позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діє з 01.11.2011, визначає, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Тобто, на день подання позову про захист прав споживачів діють нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.
Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Як зазначалося вище, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01.09.2015, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.
Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн. Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок №31212206700010, отримувач коштів УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу:*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті). Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом'янський районний суд міста Києва.
Ухвалою від 08.04.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової, належним чином оформленої позовної заяви, її копій та копій доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також належного доказу сплати судового збору.
Строк для усунення недоліків був встановлений - три дні з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав вищезазначену ухвалу 11.05.2016. Отже строк для усунення недоліків закінчився 14.05.2016. Станом на день постановлення цієї ухвали позивач недоліки позовної заяви не усунув.
Частина друга статті 121 ЦПК передбачає «якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві».
Таким чином, позовну заяву належить визнати неподаною та повернути позивачеві.
Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання правочину недійним вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Л. В. Шевченко