Провадження № 2-4851/16
Справа № 760/11892/16-ц
14 липня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив стягнути з ТОВ «Ю.С.А.» на свою користь штраф у розмірі 45 000 грн. за період з 30.04.2016 року по 30.06.2016 року; зобов'язати ТОВ «Ю.С.А.» виконати умови Договору відповідального зберігання № 1-Г від 20.01.2016 року при зберіганні та видачі належного йому палива - бензину А 95.
Крім того, просив зобов'язати службових осіб військової частини НОМЕР_1 не чинити ТОВ «Ю.С.А.» перешкоди у вигляді відключення електроенергії складі ПММ №2 за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати службових осіб військової частини НОМЕР_1 не чинити ТОВ «Ю.С.А.» перешкоди у вигляді блокування під'їзних шляхів для не допуску транспорту на територію складів ПММ №2 за адресою: АДРЕСА_1 для відпуску/отримання палива - бензину А 95 ОСОБА_1 на умовах Договору відповідального зберігання № 1-Г від 20.01.2016 року.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Відповідно до положень ч. 1 ст.113 ЦПК України, на яку в позовній заяві посилався позивач як на підставу визначення територіальної підсудності, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Однак, за змісту позовної заяви вбачається, що спірні відносини між позивачем та ТОВ «Ю.С.А.» і військовою частиною НОМЕР_1 виникли з приводу оренди нерухомого майна, а саме - складу ПММ АДРЕСА_2 , тобто за місцем знаходження відповідача військової частини НОМЕР_1 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Роз'яснення щодо виключної підсудності надав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 3 від 01.03.2013 року, у пункті 42 якої зазначено, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Необхідно звернути увагу на те, що вказане визначення критерію підсудності зазначеної категорії позовів, а саме: «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є більш широким, ніж критерій «позови, де предметом спору є нерухоме майно або дії сторін щодо нерухомого майна, а також позови, де нерухоме майно є об'єктом, а не предметом спірних правовідносин.
Тому в разі звуження визначеного ч. 1 ст. 114 ЦПК критерію віднесення позовів до виключної підсудності шляхом обмеження його визначенням лише предмета (об'єкта) позову втрачається сама можливість чіткого застосування зазначеної частини статті 114 ЦПК та виникають умови для порушення встановлених законом правил виключної підсудності за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач просив зобов'язати службових осіб військової частини НОМЕР_1 не чинити перешкоди ТОВ «Ю.С.А.» у вигляді відключення електроенергії на складі ПММ № 2 та у вигляді блокування під'їзних шляхів для не допуску транспорту на територію складу ПММ № 2, з метою відпуску/отримання палива - бензину А 95 на умовах договору відповідального зберігання № 1-Г від 20.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, правовідносини, які виникли у позивача з ТОВ «Ю.С.А.» та у останнього з військовою частиною НОМЕР_1 з приводу нерухомого майна, а тому на нього розповсюджуються правила виключної підсудності (за місцезнаходженням майна), що територіально не відноситься до Солом'янського району м. Києва.
Згідно зі ст. 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду.
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 подана до Солом'янського районного суду з порушенням правил підсудності вважаю за необхідне позовну заяву повернути позивачу для подання до належного суду.
Керуючись ст.ст. 114, 115 ЦПК України, суддя,-
Позовну ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.», військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачу для подання до належного суду.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: