печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28402/16-к
02 липня 2016 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю власника майна ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42014000000000640,
10 червня 2016 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42014000000000640.
Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року накладено арешт у кримінальному провадженні № 42014000000000640 на його нерухоме майно Враховуючи те, що арешт накладено у його відсутність, ОСОБА_3 просив його скасувати.
У судовому засіданні власник майна підтримав клопотання.
Прокурор заперечила щодо задоволення клопотання, мотивуючи тим, що потреба у скасуванні арешту на нерухоме майно в органу досудового розслідування не відпала.
Заслухавши пояснення власника майна, прокурора та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України (в редакції, що діяла на час постановлення ухвали про накладення арешту) арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Під час розгляду клопотання встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000640, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2015 року накладено арешт у кримінальному провадженні № 42014000000000640 на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , а саме земельну ділянку, кадастровий номер 3222485201:01:003:0002, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, який знаходиться за вказаною адресою із забороною ОСОБА_3 розпоряджатись цим майном будь-яким чином.
Зі змісту ухвали вбачається, що вказаний арешт накладено, оскільки є наявні підстави вважати, що до вчинення кримінального правопорушення причетний ОСОБА_3 , а санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає застосування конфіскації майна.
Крім того, арешт накладено, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Отже, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.
Тому, слідчий суддя дійшов висновку, що арешт на майно слідчим суддею на цій стадії досудового розслідування накладено обґрунтовано.
Оскільки власником майна не доведено необґрунтованість накладення арешту та того, що на даний час у накладенні арешту відпала потреба, не надано у підтвердження цього жодного доказу, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,
У задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 42014000000000640 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1