15 червня 2016 року м. Київ К/800/41026/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012
у справі № 1170/2а-5235/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Протеїн Продакшн" (далі - ТОВ "ТД Протеїн Продакшн")
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, позов ТОВ "ТД Протеїн Продакшн" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ форми "Р" від 07.12.2011 № 0001732360, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 239631,00 грн. за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) та застосовано штрафні (фінансові) санкцій, встановлені пунктом 123.1 статті 123 ПК, в розмірі 1,00 грн.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, були висновки, викладені в акті від 24.11.2011 № 137/23-6/36390340, про заниження позивачем ПДВ за липень - червень 2011 року на 264 501,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення ПДВ (рядок 24 декларації) за травень 2011 року на суму 24 870,00 грн. внаслідок безпідставного формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", з огляду на безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності ТОВ "Агро-Інкам-Трейд". Так, згідно з актом Кіровоградської ОДПІ від 04.11.2011 № 119/23-6/37096746 позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень - червень 2011 року в частині взаємовідносин із ПП "Потенца" та ПП "Каїр" встановлено відсутність поставок та укладання угод з метою настання реальних наслідків, оскільки господарські операції ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" із ПП "Потенца" та ПП "Каїр" не підтверджуються з огляду на врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності матеріальних та трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо.
Задовольняючи позов, суд виходив з правомірного декларування позивачем суми податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", з врахуванням встановлених у справі обставин щодо придбання позивачем у вказаного контрагента товару (сої) на договірних засадах.
Обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: специфікацій до договору, податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортні накладні, які складені належним чином відповідно до умов договорів від 01.09.2010 № 01/09/10, від 16.02.2011 № 16/02/11-01); використанням позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності шляхом реалізації придбаного у ТОВ "Агро-Інкам-Трейд" товару ЗАТ з іноземними інвестиціями "Протеїн Продакшн" на підставі договору від 01.09.2010 № 01/09/10 (а.с. 27-68, 84-88, 94-216 т. 1).
Доводи ОДПІ, що були покладені в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Агро-Інкам-Трейд", відхилені судом з огляду на те, що взаємовідносини постачальника позивача з іншими господарюючими суб'єктами, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які були допущені цим постачальником не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку ТОВ "ТД Протеїн Продакшн" та позбавлення його права на податковий кредит.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній до 01.07.2015).
Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Витрати господарюючого суб'єкта з метою ведення податкового обліку, зокрема з податку на додану вартість повинні бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними документами бухгалтерського і податкового обліку, які визначені правовими нормами.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть відображатися в податковому обліку.
Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом у господарській операції - постачальником товару (послуг). Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) у податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником цього податку - покупцем товару (робіт, послуг) - вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) - не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну податкову поведінку його контрагента у ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Суди з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зробили обґрунтований висновок, що ОДПІ не доведено недостовірність задекларованих позивачем в податковому обліку за липень - червень 2011 року сум податкового кредиту.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, ОДПІ посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстава для збільшення ТОВ "ТД Протеїн Продакшн" суми грошового зобов'язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, не наводячи конкретних обставин щодо безтоварності поставок. Ці доводи ОДПІ були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев