20 липня 2016 року м. Київ К/9991/32593/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Нечитайла О.М., Островича С.Е.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2012
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012
у справі № 2а/0570/541/2012 Донецького окружного адміністративного суду
за позовом Фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_2
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (ОДПІ)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2012 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.12.2011 №0000231742/0/629/8640/А/17-313-3 та №0000241742/0/630/8641/А/17-313-3.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ від 23.12.2011 №0000231742/0/629/8640/А/17-313-3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із ПДВ у розмірі 1097136,25 грн., у тому числі: за основним платежем 876617,00, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 219154,25 грн. та №0000241742/0/630/8641/А/17-313-3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76977,35 за основним платежем.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.12.2011 № 6342/17-311-3-2508410463. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпункту «а» пункту 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Декрет № 13-92), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункту 6.1 ст.6, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту «б» пункту 185.1 ст. 185, пункту 187.1 ст. 187, пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України (ПК), у результаті чого занижено податкове зобов'язання із податку з доходів фізичних осіб у сумі 76977,35 грн. у податковому обліку за період з 20.05.2010 по 31.12.2010 та із ПДВ на загальну суму 876617,00 грн. у податковому обліку за період з вересня 2010 року по червень 2011 року.
За наслідками перевірки ДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2011 №0000231742/0/629/8640/А/17-313-3 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 876617,00 за основним платежем та 219154,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000241742/0/630/8641/А/17-313-3 про збільшення грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на 76977,35 за основним платежем.
У судовому процесі встановлено, що у ІІІ кварталі 2010 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, СПД ОСОБА_2, яка надавала митно-брокерські послуги за договорами доручення, отримала виручку у загальній сумі 2297968,71 грн. При цьому умовами договорів передбачалось, що необхідні для митного оформлення платежі здійснюються замовником на рахунок виконавця. Перевищення граничного розміру виручки і стало підставою висновків контролюючого органу про не виконання позивачем обов'язку перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, заниження сум грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з ПДВ.
Статтею 1 Указу № 727/98 ( дію Указу припинено згідно із Законом України від 04.11. 2011р. N 4014-VI) визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Пунктом 3 частини 1 ст. 1006 цього Кодексу визначено, що повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
За змістом цих правових норм грошові кошти, отримані повіреним для виконання доручення, не є його власністю, а винагорода повіреного за договором доручення є виручкою суб'єкта підприємницької діяльності.
Встановивши у судовому процесі, що до загального обсягу отриманих позивачем у ІІІ кварталі 2010 року коштів від замовників митно-брокерських послуг входили суми митних платежів та платежів, пов'язаних із здійсненням митного оформлення, які були списані митними органами з рахунку позивача у зв'язку із здійсненням митного оформлення товару, а сума винагороди позивача, отримана від замовників послуг, не перевищувала граничного розміру виручки, встановленого ст. 1 Указу № 727/98, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність у позивача обов'язку перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з ІV кварталу 2010 року, а отже і про неправомірність донарахованих позивачу податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб та з ПДВ.
Таке правозастосування судом апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 17.10.2011 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.20123 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: О.М. Нечитайло
С.Е. Острович