13 липня 2016 року м. Київ К/800/63476/13
№ К/800/63476/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013
у справі № 820/5344/13-а Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Северський-2" (далі - ТОВ "Северський-2")
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (далі - ДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013, позов ТОВ "Северський-2" задоволено: скасовані податкові повідомлення -рішення ДПІ форми "Р" від 20.05.2013 № 0001142202 та № 0001132202, якими товариству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на 250 109,00 грн. за порушення пункту 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) та застосовано штрафні (фінансові) санкцій, встановлені пунктом 123.1 статті 123 ПК, в розмірі 510,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, були висновки, викладені в акті планової виїзної документальної перевірки від 20.05.2013 № 1707/222.-07/14088872, про заниження позивачем податку на прибуток за ІІІ - ІУ квартали 2011 року на загальну суму 250 850,00 грн. Таке порушення полягало у формуванні товариством в податковому обліку витрат за рахунок витрат у сумі 1 087 429,00 грн., понесених у зв'язку з придбанням металобрухту (стружка стальна, лом алюмінію) у ДП НПКГ "Зоря-Машпроект", тоді як оригінали видаткових накладних товариство під час перевірки не надало.
У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Северський-2", основним видом господарської діяльності якого є заготівля, переробка металобрухту кольорових металів, на здійснення якої ТОВ "Северський-2" має ліцензії Міністерства промислової політики України щодо заготівлі, переробки металобрухту кольорових та чорних металів серії АВ № 548734 (діюча з 20.07.2010) та серії АГ № 501475 (діюча з 07.12.2010), на договірних засадах (договір від 15.12.2010 № 1702/2011) придбало у ДП НПКГ "Зоря-Машпроект" металобрухт, кількість, асортимент, ціна та технічні умови поставки якого вказано у специфікаціях (а.с. 78 - 82). Згідно з умовами цього договору поставка здійснюється на умовах EXW (в редакції ІНКОТЕРМС-2000); приймання металобрухту та злитків по кількості та якості виконується представником покупця на складі постачальника з оформленням акту приймання-здачі, який підписується представниками покупця та постачальника у день відвантаження металобрухту та злитків. Факт отримання товару (металобрухту сталевого, стружки сталевої) підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями актів приймання металів чорних (вторинних) від 05.09.2011 № 0905, від 26.10.2011 №1026/3, від 03.11.2011 №1103, від 03.11.2011 №1103/1, від 08.12.2011 № 1208 на загальну суму 1 087 429,00 грн., оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках (а.с. 83-87, 93-97). Транспортування металобрухту (стружки сталевої) здійснено власними та орендованими транспортними засобами позивача, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних від 05.09.2011 № 8705, від 26.10.2011 № 8732, від 03.11.2011 № 8743, від 08.12.2011 №8776, копіями подорожніх листів № 458616, № 890045, № 890048, № 337218, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ТОВ "Северський-2", копіями договорів транспортних засобів, актами приймання - передачі транспортних засобів та копіями посвідчень про відрядження працівників ТОВ "Северський-2" до ДП НПКГ "Зоря-Машпроект" № 56, № 62, № 57, № 48 (а.с. 50-53, 58-65). Факт сплати за отриманий товар підтверджується копіями платіжних доручень від 15.09.2011 № 408, від 16.09.2011 № 410, від 26.10.2011 № 481, від 09.11.2011 № 500, від 12.12.2011 № 542 про перерахування коштів позивачем на користь ДП НПКГ "Зоря-Машпроект" (а.с. 88-92).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірного декларування позивачем суми податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів, виписаних ДП НПКГ "Зоря - Машпроект", з врахуванням встановлених в судовому процесі обставин щодо придбання позивачем у вказаного контрагента товару.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( в редакції, чинній в ІІІ-ІУ кварталах 2011 року).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат в податковому обліку з податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.
Судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано правильну оцінку доказам, наданим позивачем, а також зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтовані висновки, що позивач придбав металобрухт у ДП НПКГ "Зоря-Машпроект", господарські операції мали реальний характер, а тому позивач правомірно задекларував суми витрат за наслідками цих господарських операцій у складі витрат.
Обґрунтовуючи вимогу касаційної скарги щодо скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд, ДПІ, однак, не наводить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки.
Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Є.А. Усенко
Судді О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев