20 липня 2016 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Білич І.М.
ПоливачЛ.Д.
при секретарі Литвиненку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма» до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Сухарнікова Сергія Олександровича в інтересах приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року, -
У жовтні 2015 року ПрАТ СК «Арма» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ПрАТ СК «Перша» про відшкодування шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ПрАТ СК «Арма», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неоґрунтованість позовних вимог, оскільки ПрАТ СК «Арма» заявляє вимогу про відшкодування шкоди, доказом якої є, зокрема, звіт про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Skoda Octavia». Відповідно до звіту вартість відновлювального ремонту склала 19195,66 грн., а матеріального збитку - 11173,40 грн.У платіжному дорученні про перерахування ПрАТ СК «Арма» страхового відшкодування зазначено суму в розмірі 9769,99 грн., тобто суму, яка не перевищує розрахований експертом збиток. Крім того, суд не врахував, що використання нових (або старих) запасних частин при ремонті не впливає на розрахований експертом збиток та був взятий до уваги в наданих документах СТО.
Справа № 761/31493/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/8714/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
В суді апеляційної інстанції представник ПрАТ «СК «Перша» - Дейнека О.В. апеляційну скаргу просив відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.
Представник особи, яка подала скаргу, ПрАТ СК «Арма», та відповідач ОСОБА_2, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення виходячи з таких підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 січня 2015 року, 20 грудня 2014 року приблизно о 13 годині 00 хвилин по вул. Машинобудівників в м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Suzuki SХ 4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не дотрималась безпечного бокового інтервалу та здійснила зіткнення з припаркованими автомобілями «Skoda Octavia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, та «Kia Soul», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, в результаті чого всі автомобілі отримали механічні пошкодження.
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 25).
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 5 січня 2015 року, відбулася з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у ПрАТ СК «Перша».
Як вбачається з матеріалів справи, 26 січня 2014 року між відповідачами у справі - ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Перша» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2197903, з терміном дії з 27 січня 2014 року по 26 січня 2015 року включно, яким забезпечено транспортний засіб «Suzuki SХ 4», номерний знак НОМЕР_1, страхова сума за шкоду заподіяну майну - 50000,00 грн., розмір франшизи - 510 грн. (а. с. 57).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2, відповідно до додатку № 2 до генерального договору № 022-710-742-742-00012 від 3 квітня 2014 року, було застраховано за генеральним договором № 022-710-742-742-00012 добровільного страхування наземного транспорту від 3 квітня 2014 року, який було укладено між позивачем та ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» (а. с. 37-40).
Згідно звіту № 15/01-AZ14 про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, який було складено 2 березня 2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 11173,40 грн. з урахуванням ПДВ, крім робіт (а. с. 9-12).
Відповідно до страхового акта № 4571-А-К до договору страхування 22-71074274200012 від 3 березня 2015 року, сума страхового відшкодування становить 9769,99 грн. (а. с. 8).
Згідно рахунку-фактури № 159 від 26 лютого 2015 року ПП «Компанія «Автодок», вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 9769,99 грн. (а. с. 24).
Згідно копії платіжного доручення № 1651 від 03 березня 2015 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ПП «Компанія «Автодок» у сумі 9769,99 грн. (а. с. 6).
23 квітня 2015 року позивач звернувся до ПрАТ СК «Перша» з претензією про відшкодування заподіяних ПрАТ СК «Арма» збитків у розмірі 10259,99 грн. (а. с. 58).
28 липня 2015 року відповідачем ПрАТ «СК «Перша» було складено страховий акт № ЦВ009206, згідно якого розмір страхового відшкодування до виплати становить 5894,00 грн. (а. с. 59).
Відмовляючи в задоволенні позову до ОСОБА_2, ПрАТ СК «Перша», суд виходив з того, що позивачем не доведено, що під час відновлення пошкодженого автомобіля було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися повністю з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону в частині розгляду позовних вимог ПрАТ СК «Арма» до ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування шкоди.
Так, відповідно до роз'яснень п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15-16, ч. 2 ст. 118 ЦПК при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. При цьому позов юридичної особи (фізичної особи-підприємця) до юридичної особи (фізичної особи-підприємця) із залученням фізичної особи - водія як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з урахуванням положень ст. ст. 1, 12 ГПК України не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами 1, 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У справі, яка переглядається, виник спір зокрема, між двома юридичними особами щодо відшкодування шкоди (фактичних витрат), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу.
Позивач ПрАТ СК «Арма» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування шкоди.
Згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.
Таким чином зазначена справа в частині позовних вимог ПрАТ СК «Арма» до ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування шкоди не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положеннями ч. 1 ст. 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статями 205 і 207 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України).
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалене в справі рішення в частині позову ПрАТ СК «Арма» до ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування шкоди підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ПрАТ СК «Арма» про солідарне стягнення страхового відшкодування з відповідачів, оскільки даний спір не регулюється положеннями ст. ст. 543, 1190 ЦК України.
Так, відповідно до роз'яснень абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК).
Висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у розмірі 4365,09 грн. є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно положення ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Так, судом вірно визначено, що позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б підтверджували, що під час відновлення пошкодженого автомобіля було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, а тому позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що сума матеріальних збитків ПрАТ СК «Арма» знаходиться у межах ліміту відповідальності за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ПрАТ «СК «Перша», а рахунок-фактура № 159 від 26 лютого 2015 року (вх. № 57 від 26 лютого 2015 року) (а. с. 24) не підтверджує розмір реально понесених витрат на ремонт автомобіля, а саме не відображає використання нових вузлів, деталей, комплектуючих частин, у тому числі іншої модифікації.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, рішення в частині розгляду вимог до відповідача ОСОБА_2 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 205, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Сухарнікова Сергія Олександровича в інтересах приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в частині вимог до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Перша» - скасувати.
Провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства страхова компанія «Арма» до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди - закрити.
В решті рішення - без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: І.М. Білич
Л.Д. Поливач