13 липня 2016 року м. Київ К/800/5971/16
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.)
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2015
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016
у справі № П/811/1402/15
за позовом ФОП ОСОБА_2
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У квітні 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.2014 № 0005181701, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 191 461,71 грн. за основним платежем та на 95730,86 грн. за штрафними санкціями.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано в частині визначення платникові грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 123 269,64 грн. за основним платежем та 61634,82 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач належними засобами доказування підтвердив реальність виконання господарських операцій з придбання запчастин до вантажного автомобіля у приватного підприємства «Глобал-Торг» та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, тоді як витрати ФОП ОСОБА_2 на придбання нафтопродуктів у рамках взаємовідносин з приватним підприємством «Артсіті» не відповідають критерію документальної підтвердженості.
Не погоджуючись з окремими висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти в частині відмови у задоволенні позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що суди безпідставно поширили вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, на операції платника з придбання дизельного пального для заправки власного автотранспорту; за твердженням позивача, факт придбання ним нафтопродуктів у приватного підприємства «Артсіті» та використання його товару у підприємницькій діяльності засвідчено необхідними первинними документами, що зумовлює право платника на податковий кредит з ПДВ за цими операціями.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинам з приватним підприємством «Артсіті» та з приватним підприємством «Глобал-Торг» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012. оформленої актом від 04.08.2014 № 567/11-23-17-01/2008309293.
Перевіркою виявлено фіктивний характер діяльності названих контрагентів, які зареєстровані на одних і тих самих підставних осіб, не перебувають за місцезнаходженням, не мають майна, основних фондів і трудових ресурсів для провадження реальної господарської діяльності; фактична діяльність названих контрагентів полягала у документуванні фіктивних операцій з метою проведення транзитних грошових потоків та сприяння іншим суб'єктам господарювання в одержанні необґрунтованої податкової вигоди.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Досліджуючи порядок виконання господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Артсіті», суди встановили, що за договором поставки нафтопродуктів від 03.02.2012 № 03/3 названий постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) нафтопродукти. На підтвердження фактичного виконання господарських операцій за цим договором позивачем подано рахунки, податкові накладні, які цілком об'єктивно не визнані судами належними і достатніми доказами реальності виконання розглядуваних операцій.
Адже, по-перше, зазначені документи не містять необхідних для цілей оподаткування відомостей про зміст розглядуваних операцій, порядок їх виконання та їх конкретних виконавців.
По-друге ж, установлені перевіркою обставини справи щодо фіктивності спірного контрагента як суб'єкта господарювання виключають як можливість дійсного виконання ним задекларованих поставок позивачеві, так і наявність у виписаних від імені приватного підприємства «Артсіті» податкових накладних підтверджувальної сили первинних документів з огляду на заперечення керівником цього підприємства своєї причетності до підписання відповдіних документів.
Слід також враховувати, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
З урахуванням викладеного слід погодитися з обґрунтованістю невизнання судами податкової вигоди, на яку претендує ФОП ОСОБА_2 за операціями з придбання нафтопродуктів у приватного підприємства «Артсіті», що зумовлює правомірність відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
В частині задоволення позову судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а тому правовий аналіз відповідних висновків судів не охоплюється предметом даного касаційного провадження.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі № П/811/1402/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько