Справа № 127/8187/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
28 липня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язаня до вчинення дій,
В квітні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 18.05.2016 року вказаний адміністративний позов залишив без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 1) від 14.12.2006 року та вкладки НОМЕР_2 до цього посвідчення.
18.04.2016 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотриману суму одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на отримання одноразової компенсації з урахуванням проведених виплат позивачеві.
Згідно з матеріалами справи, позивачу було виплачено таку компенсацію в січні 2007 року в розмірі 284,40 грн., тобто згідно розміру зазначеної компенсації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що протиправні дії відповідача, зокрема недоплата одноразової компенсації, мала місце в 2007 році, а до суду з адміністративним позовом позивач звернувся лише в квітні 2016 року, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Оскільки, колегія суддів не вбачає причини пропущення строку звернення до суду, на які вказує позивач так як останній під час отримання цієї допомоги в 2007 році знав про її розмір, який його влаштовував та не оскаржувався, поважними, а також не надано докази в обґрунтування поважності причин пропущення строку, а тому наявні підстави для залишення адміністративного позову без розгляду.
Крім того, в матеріалах справи наявні відомості про те, що позивач 06.08.2013 року звертався із заявою про виплату одноразової компенсації учасника ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що йому 12.08.2013 року було надано відповідь №Р-08-16028 про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в січні 2007 року йому була виплачена одноразова компенсація при встановлені 2-ої групи інвалідності в розмірі 284,40 грн.
Отже, позивач повинен був знати про порушення його прав також і під час отримання відповіді від відповідача №Р-08-16028 в серпні 2013 року , та міг звернутися звернутися до суду із дотриманням вимог щодо строку звернення до адміністративного суду встановлених КАС України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи те, що висновки суду обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, - за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.