Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
03 серпня 2016 року справа №805/1481/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 805/1481/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
30 травня 2016 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» про стягнення з Товариства на користь державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за 2015 рік у сумі 17 470,65 грн. та пені у сумі 450,74 грн. (а.с. 4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР МЕТ" на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році у сумі 17 470,65 грн. та пеню у розмірі 450,74 грн. (а.с. 25-26).
Не погодившись з судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 805/1481/16-а про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги товариством зазначено, що нормами чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по їх виявленню та підбору. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, відповідно до положень ч.1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відтак у фонду відсутні підстави для притягнення товариства до адміністративно-господарської відповідальності (а.с. 32-33).
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник апелянта 03.08.2016 року подав заяву про розгляд справу у їх відсутність в письмовому проваджені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» (код ЄДРПОУ 32757375) є юридичною особою, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Гавань Шмідта, будинок 4-А.
Згідно інформації за показниками звіту форми № 10-ПІ від 12 січня 2016 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» за 2015 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 92 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 3 особи, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, відповідно до вимог чинного законодавства - 4 особи, фонд оплати праці штатних працівників складає 1 607,30 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 17 471 грн., суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає «17 471» (а.с. 6).
На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ позивачем зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування норми інвалідів у 2015 році, за що відповідачу необхідно самостійно обрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 17 470,65 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 450,74 грн., про що зазначено у розрахунку суми позову (а.с. 7).
Спірним питанням даної справи є правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача покладено лише обов'язок створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості, у порядку, встановленому вищезазначеним нормативним актом, однак відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів та щодо пошуку інвалідів для працевлаштування відповідачем, в т.ч. інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом подання звітів до центру зайнятості за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період є порушенням норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875).
Відповідно до ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань інвалідів, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медиком - соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Як вбачається з ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.
Згідно п. 2.1 зазначеного Порядку форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивачем своєчасно подано до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, в якому підприємством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 4 особи.
В матеріалах справи відсутні докази подання товариством протягом 2015 року до центру зайнятості звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою про можливість працевлаштування інвалідів з зазначенням характеристики кожної вакансії та вимоги до претендентів.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
З огляду на викладене та виходячи з наданих доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не забезпечена певна кількість місць для працевлаштування інвалідів у своєму штаті, як того потребує законодавство.
У зв'язку з тим, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в т.ч. інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів шляхом подання звітів до центру зайнятості за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, на нього покладена відповідальність за порушення норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем доведено, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності заявленого позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з відповідача.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 805/1481/16-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР МЕТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді Т.Г.Арабей
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова