Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.
Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.
03 серпня 2016 року справа №812/260/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі № 812/260/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-126-17 від 12 березня 2016 року, -
28 березня 2016 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання вимоги відповідача від 12 березня 2016 року № Ф-126-17 «Про сплату боргу (недоїмки)» у сумі 5 716,53 грн. незаконною та скасувати її (а.с. 3-5).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року замінено відповідача по справі - Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Луганській області на правонаступника - Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (а.с. 44).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі № 812/260/16 відмовлено у задоволені адміністративного позову (а.с. 56-60).
Не погодившись із судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що нормами чинного законодавства закріплено звернення до відповідача із заявою про звільнення його від податкового збору лише після закінчення антитерористичної операції, а, оскільки, рішення щодо її закінчення не приймалось, вимога про сплату недоїмки є незаконною та такою, що підлягає скасуванню (а.с. 65-67).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
02 серпня 2016 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
02 серпня 2016 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача разом із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника контролюючого органу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (ІН - НОМЕР_1), місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8), є платником єдиного податку.
12 березня 2016 року Рубіжанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Луганській області на підставі положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято вимогу № Ф-126-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 5 716,53 грн. (а.с.6).
Правомірність прийняття контролюючим органом вищевказаної вимоги є спірним питанням даної справи.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заява, як одна із обов'язкових підстав для звільнення позивача від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану позивачем до контролюючого органу не надавалась, відтак, у відповідача наявні законні підстави для винесення вимоги та для стягнення недоїмки від 12 березня 2016 року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464), Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі Закон №1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
Пунктом 10 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Відповідно до абз.1 п.1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як вбачається з положень ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ст.25Закону№2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків позивача, станом на 29.02.2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 5716,53 грн.( а.с.52) На зазначену суму відповідачем надіслана вимога № Ф-126-17 від 12.03.2016 року( а.с.6)
Як вбачається з предмету позову, позивач просить скасувати спірну вимогу у зв'язку із звільненням його від обов'язку передбаченого Законом № 2464 на період проведення антитерористичної операції.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669), яким, зокрема, внесено зміни до Закону № 2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 наступного змісту: платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Зазначена норма в ЗУ №1669 проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Однак на момент складання вимоги( березень 2016 року) в ЗУ № 2464 діючим є п. 9 4. Розділу VIII. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ , відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу не надана ані заяви, ані сертифікату, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції для списання безнадійного боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача від відповідальності за виконання зобов'язань без встановлення відповідних умов, що надають таке право позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що положення Закону № 1669 в частині змін, внесених ним до Закону № 2464 не може бути використані до спірних правовідносин, як вважає апелянт.
Таким чином, спірна вимога про сплату боргу є правомірною.
Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання позивача на те, що нормами чинного законодавства закріплено звернення до відповідача із заявою про звільнення його від податкового збору лише після закінчення антитерористичної операції як не обґрунтовані та такі, що суперечать нормам чинного законодавства.
Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року у справі № 812/260/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Рубіжанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-126-17 від 12 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Судді Т.Г.Арабей
І.В.Геращенко
Г.М. Міронова