Справа № 753/6305/16-ц С
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9882/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
27 липня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого-судді: Шкоріної О.І.,
суддів: Антоненко Н.О.,Стрижеуса А.М.,
при секретарі: Юрченко А.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою скарги ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -
У липні 2015 року ОСОБА_6. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5. про стягнення боргу за договором позики.
Позивач зазначив, що 9липня 2012 між сторонами укладено договір позики № 2, згідно із яким він позичив відповідачу 62160 грн., строк повернення боргу було передбачено не пізніше 10 серпня 2012 року. Кошти були передані відповідачу у названій сумі, що підтверджується власноручною розпискою відповідача.
Посилаючись на ст.ст. 526, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 62 160,00 грн. 15% штрафу у розмірі 9 324,00 грн., 5% пені за весь період прострочки (1060 днів) у розмірі 3 294 480,00 грн., всього 3 365 964,00 грн.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2016 позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6заборгованість за договором позики у розмірі 62 160,00 грн. 15% штрафу від суми позики за кожний день прострочення в розмірі 9324,00 грн., пеню у розмірі 5% від суми позики за кожний день прострочення, що становить 1 134 420,00 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою суду від 31березня 2016 скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2016 по вищезазначеній цивільній справі, розгляд справи призначено в загальному порядку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
Стягнуто зі ОСОБА_5 до ОСОБА_6 заборгованість за договором позики №2 від 9 липня 2012 року у розмірі 62 160 грн., 15% штрафу від суми позики за кожен день прострочення в розмірі 9 3240 грн., пеню у розмірі 5% від суми позики за кожен день прострочення, за період з 11 серпня 2012 по 11 серпня 2013 року що становить 1 134 420 грн.
Вирішено питання розподілу судового збору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом установлено, що 9 липня 2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір позики № 2, згідно з умовами якого відповідачем отримано грошові кошти в сумі 62160 грн., зі строком їх повернення не пізніше 10 серпня 2012 року.
Пунктом 3 договору позики передбачено, що у випадку прострочення внеску останньої суми позичальник виплачує позикодавцю штраф у розмірі 15 % від суми позики та пеню у розмірі 5 % від суми позики за кожний день прострочення.
Грошові кошти у розмірі 62160 грн. позивач передав відповідачу 9 липня 2012 року у момент підписання розписки.
Відповідач ОСОБА_5 свої зобов'язання не виконав, грошові кошти не повернув.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав у борг кошти, тому ОСОБА_6 зобов'язаний повернути ОСОБА_5 отримані у борг кошти на підставі статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України. Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором позики, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_6 штрафу в сумі 9324 грн. та пені в сумі 1134420 грн., розрахованої за один рік.
Проте з таким висновком суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.1049 ЦК України).
За своїм правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику (постанови Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6079цс14, від 8 червня 2016 року № 6-1103цс16)).
Надані позивачем до позовної заяви договір позики від 9 липня 2012 року та розписка від 9 липня 2012 року підтверджує факт укладення між сторонами договору позики та посвідчує факт передання ОСОБА_6 грошової суми в розмірі 62160 грн. позичальнику ОСОБА_5 (а.с.4,5).
Судом установлено, що отримані у борг грошові кошти ОСОБА_5 не повернув.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не враховані докази на підтвердження виконання позичальником його обов'язку щодо повернення суми боргу колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2, 3 ст..545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Отже наявність у позивача оригіналу договору позики та розписки підтверджує факт не виконання ОСОБА_5 боргових зобов'язань перед ОСОБА_6, а тому надані відповідачем квитанції про перерахунок грошових коштів на рахунок позивача протягом 2014 року не можуть бути прийняті як докази на підтвердження виконання ОСОБА_5 свого обов'язку.
Крім того, в матеріалах справи наявні два договори позики, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 22 червня 2012 року, 4 липня 2012 року на суму 35000 грн. та 15000 грн. відповідно (а.с.55-58), вимоги по яким позивачем не заявлені. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, кошти перераховані ОСОБА_6 на картковий рахунок ОСОБА_5 - це повернення боргу за цими договорами.
Відповідно до ст..546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Установивши, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконує, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право вимагати сплати штрафу та пені, розмір яких встановлено договором.
Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині визначення судом першої інстанції розміру пені, який значно перевищує суму боргу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відтак, оскільки визначений судом розмір пені в сумі 1134420 грн. значно перевищує суму боргу в розмірі 62160 грн., він підлягає зменшенню на підставі ч.3 ст.551 ЦК України до 62160 грн., що буде відповідати справедливості та розумності.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Дарницького районного суду м.Києва підлягає зміні в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 з 1134420 грн. до 62160 грн.
В іншій частині рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2016 року - змінити в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 з 1134420 грн. до 62160 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: