05 липня 2016 рокусправа № 334/883/16-а (2-а/334/115/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Прокопчук Т.С. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя призначити пенсію за віком на загальних підставах з 18 січня 2016 року (моменту звернення за пенсією) відповідно до ст. 26, ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні 3 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
Постановою Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де просив постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2016 року по справі 334/883/16-а скасувати та постановити нову постанову, якої позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя з 22.04.2002 року йому призначено пенсію за віком за Списком №2, обчислену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не заперечується сторонами у справі.
18 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах у відповідності ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.11).
Листом №9/Ч-1 від 01.02.2016 року відповідач повідомив, що законних підстав для призначення, нарахування та виплати пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком та надання попереднього розрахунку пенсії, немає (а.с.12).
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частина перша статті 9 Закону № 1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому в статті 10 Закону № 1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальник вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений, абзацом першим ч.1 ст.40 цього Закону.
Згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Статтею 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2004 року пенсію позивачу перераховано відповідно до ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що є у пенсійній справі позивача.
Відповідно до матеріалів справи та витягів з пенсійної справи ОСОБА_1 на час розгляду справи отримує пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право особи на повторне призначення пенсії за віком або перехід з пенсії за віком на аналогічний вид пенсії законодавством не передбачене.
Отже, суд першої дійшов вірного висновку, що підстави для призначення пенсії при досягненні шістдесяти років у позивача відсутнє, оскільки право на призначення такої пенсії вже реалізовано останнім.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, вірно встановив фактичні обставини справи та дав їм правову оцінку, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на невірному трактуванні наведених норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування судового рішення.
Крім цього, з позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору, за клопотанням позивача, була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 606,32 грн.
У зв'язку з зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн.
Керуючись ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18 квітня 2016 року -залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 606,32 грн. (УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області; 37989274; МФО 805012; рахунок отримувача 31217206781004).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: Ю.М. Дадим