"28" липня 2016 р.Справа № 916/635/16
ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Петрова М.С.
суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.
при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений;
від відповідача ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради: ОСОБА_3, довіреність № 01-36/34 , дата видачі : 20.05.16;
від відповідача ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений;
від відповідача ОСОБА_2 освіти та науки ОСОБА_1 міської ради: не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений;
від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 121/исх-гс, дата видачі : 10.06.16
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „ОСОБА_1 морський торговельний порт”
на рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016р.
у справі № 916/635/16
за позовом Державного підприємства „ОСОБА_1 морський торговельний порт”
до відповідачів:
- ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради,
- ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради,
- ОСОБА_2 освіти та науки ОСОБА_1 міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 міської ради
про відшкодування збитків у розмірі 33 637,90 грн.
17.03.2016р. Державне підприємство “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” (далі по тексту - ДП “ОСОБА_1 морський торгівельний порт”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів: ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради (відповідач - 1), ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради (відповідач - 2), ОСОБА_2 освіти та науки ОСОБА_1 міської ради (відповідач - 3) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 міської ради про солідарне стягнення суми збитків у розмірі 33 637,90 грн.
Свої позовні вимоги позивач з посиланням на ст.ст. на ч.4 ст. 319, ст. 322, п. 4 ч. 1 ст.611, ч. 2 ст. 623 ЦК України, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 222, ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 ГК України, ч.1, 2 ст. 79-1, ч. 5 ст. 116 ЗК України, п. п. 14.1.72, 14.1.147, п. 14.1 ст.14, підпункт 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 185.1 ст. 185, ст. 269, 270, п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, обґрунтовує тим, що він зазнав збитків в результаті сплати земельного податку за 2015р. у сумі 33 637,90 грн. за земельну ділянку розташовану за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога 14-Б, що знаходиться у нього на праві постійного користування, якою фактично користується ОСОБА_4 районна адміністрація ОСОБА_1 міської ради, оскільки на цій земельній ділянці розташована будівля дитячого садку № 85, що перебуває на балансі ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради, а відповідно із цим земельний податок повинні сплачувати відповідачі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.16 р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову Державного підприємства “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” відмовлено з огляду на те, що земельна ділянка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 14-Б (садок № 85) - площею 0,2292 га. та 0,0381га. знаходиться у позивача на праві постійного користування, яке в порядку встановленому ч.1 ст. 141, ч.3 ст. 142 ЗК України не припинено, а також позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження протиправної поведінки відповідачів, яка призвела до надмірної сплати ним земельного податку, а також доказів причинного зв'язку між поведінкою та збитками. За таких обставин позивач не довів наявність збитків, спричинених відповідачами.
При цьому судом також зазначено, що позивач взагалі безпідставно сплачував у 2015 році земельний податок за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85) - площею 0,2292 га та 0,0381 га, оскільки мав нормативно встановлену пільгу, яка звільняла його від цього обов'язку.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” через господарський суд Одеської області звернулось до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.05.16 р. та задовольнити позов, оскільки вказане рішення прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги Державне підприємство “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” посилається на те, що в наявних матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про спричинення відповідачами збитків, і яким судом 1 інстанції не надано належної оцінки. На переконання скаржника, сам факт користування органами місцевого самоврядування територіальної влади м. Одеси, які є відповідачами по справі, земельною ділянкою, що знаходиться на праві постійного користування у Державного підприємства “ОСОБА_1 морський торгівельний порт”, та сплата позивачем земельного податку за цю земельну ділянку, свідчать про спричинення відповідачами збитків у розмірі сплаченого позивачем земельного податку, а відповідно із цим суд 1 інстанції повинен був задовольнити позов, забезпечивши право позивача на справедливий судовий розгляд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали, однак представник ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи та чинному законодавству.
Представники ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_2 освіти та науки в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.
Представник Державного підприємства „ОСОБА_1 морський торговельний порт” в судове засідання також не з'явився, однак направив до канцелярії апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із перебуванням його представника у щорічній відпустці.
Вказане клопотання судовою колегією залишено без задоволення з огляду на те, що відповідно із ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладається за обставин, зазначених в цій статті, якщо спір при цих обставинах не може бути вирішено в даному засіданні. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга може бути розглянута в даному судовому засіданні без участі представника позивача. До того ж судова колегія вважає, що позивач не довів належними доказами неможливість направлення позивачем іншого представника в судове засідання, оскільки не довів належними доказами, що його юридичний відділ складається лише з одного юриста та неможливість направлення в судове засідання іншого представника.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників ОСОБА_2 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та ОСОБА_1 міської ради перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею І-ОД № 003345, виданого ОСОБА_1 міською радою Одеської області 20.03.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 139, позивачу у постійне користування надано 2,1746 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, зокрема, площею 0,2292 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, для експлуатації дитячих дошкільних установ /а.с. 20-24/.
Також, Державне підприємство „ОСОБА_1 морський торговельний порт” є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,0381 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-б, із цільовим призначенням для благоустрою та озеленення території дитячого садка № 85, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 13.05.2010, виданого на підставі рішення ОСОБА_1 міської ради від 09.04.2009 № 4201-V, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 031050500008. /а.с. 41/.
На підставі наказу Міністерства інфраструктури України “Про передачу об'єктів ДП “ОСОБА_1 морський торговельний порт” у комунальну власність” від 30.10.2013 № 846 Позивача зобов'язано передати у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, зокрема, будівлю дитячого садка № 85 (1962 р.п., інв. № 078760) разом з основними засобами, які необхідні для обслуговування цього дошкільного навчального закладу, яка розташовується на земельній ділянці 0,2292 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14б. /а.с. 44-45/.
Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 13.02.2014 № 4609-VI надано згоду на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільного навчального закладу № 85, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б, та знаходиться на балансі держаного підприємства “ОСОБА_1 морський торговельний порт”, із зобов'язанням використовувати зазначений об'єкт нерухомого майна для розміщення дошкільного навчального закладу та не відчужувати його у приватну власність /а.с. 29/.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 30.10.2014 № 293 затверджено акти приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП “ОСОБА_1 морський торговельний порт”, зокрема, № 85, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б, з 01.01.2015. ОСОБА_2 освіти та науки ОСОБА_1 міської ради наказано прийняти в управління дошкільні вказаний навчальний заклад після затвердження актів приймання-передачі /а.с. 51/.
Державне підприємство “ОСОБА_1 морський торговельний порт” здійснює витрати по сплаті плати за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщено дитячий садок №85, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога 14-Б.
У зв'язку із зазначеним Державне підприємство “ОСОБА_1 морський торговельний порт” листом за вих. №41-11/636 від 10.04.2015 р. на адресу ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради направило два оригінали договору про відшкодування витрат по платі за землю на розгляд та підписання.
07.05.2015 р. на адресу Державного підприємства “ОСОБА_1 морський торговельний порт” надійшов лист ОСОБА_4 районної адміністрації ОСОБА_1 міської ради за вих. №835/01-11 від 27.04.15 р. з повідомленням, що договір компенсації плати за землю не підлягає укладенню.
Не врегулювавши спірне питання в досудовому порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивач у ній визначив предмет позову як стягнення збитків - сплаченого земельного податку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд 1 інстанції правомірно зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження протиправної поведінки відповідачів, яка призвела до надмірної сплати ним земельного податку, а також доказів причинного зв'язку між поведінкою та збитками.
Судова колегія зазначає, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених законом або договором; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування у вигляді втрат, заподіяних у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,чи витрат, необхідних для відновлення порушеного права, а також у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 228 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.
Таким чином, неодмінною умовою виникнення у відповідачів перед позивачем обов'язку відшкодувати визначені позивачем суми за наведених предмету та підстав позову є неправомірна поведінка відповідачів, що спричинила витрати управненої сторони, та виконання позивачем обов'язку відповідача відшкодувати заподіяні відповідачем збитки на користь управненої особи (тобто, виконати зобов'язання замість відповідача).
Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п. 14.1.147 Податкового кодексу України визначено такий вид загального державного податку як плата за землю, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п. 14.1.72 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до п. 269.1 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
При цьому, згідно статей 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 269 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають право користування та право оренди земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5101868742015 від 30.03.2015р. на підставі державного акту від 20.03.2001 р. І-ОД №003345 Державному підприємству “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2292 га за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-Б.
При цьому відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що позивач листом за вих. № 41-3/1277 від 08.10.2014р. звертався до Міністерства інфраструктури України з заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельними ділянками загальною площею 0,7382 га, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85) - 0,2292 га, вул. Генерала Петрова, 9-а (садок № 190) - 0,4709 га, надані для експлуатації дитячих дошкільних установ, а також за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14-б - 0,0381 га, наданою для благоустрою та озеленення території дитячого садка № 85, з моменту передачі даних закладів в комунальну власність та підписання відповідного акту приймання-передачі /а.с.48-49/.
На що отримав лист - відповідь від 21.10.2014 № 16/1772-14 ОСОБА_2 державної власності Міністерства інфраструктури України в якому останнім зазначено, що земельні ділянки повинні бути сформовані та інформація про них внесена до Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав, окрім того триває робота по передачі будівель дитячих дошкільних закладів в комунальну власність територіальної громади м. Одеси, та враховуючи це, розгляд зазначеного питання можливий після закінчення вищенаведених заходів /а.с. 50/.
При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази повторного звернення позивача до Міністерства інфраструктури України з заявою про відмову від зазначеної земельної ділянки після прийняття рішення Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради №293 від 30.10.2014 року, яким затверджено акти приймання передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільних навчальних закладів, які знаходяться на балансі ДП “ОСОБА_1 морський торговельний порт”, а саме: №190, що розташований за адресою: м. Одеса, ОСОБА_6, 9-а, та №185, що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б, з 01.01.2015 р.
Отже, позивач не оформив належним чином припинення права постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщено дитячий садок №190, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14-Б. після прийняття рішення виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради №293 від 30.10.2014 року, а відтак як постійний користувач за яким зареєстровано право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою зобов'язаний сплачувати земельний податок.
При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що рішенням ОСОБА_1 міської ради “Про встановлення пільг щодо земельного податку на 2015 рік” від 21.01.2015 № 6260-VI встановлено з 01.01.2015 до 31.12.2015 пільги щодо земельного податку на території міста Одеса, і звільнено від його сплати дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, які повністю утримуються за рахунок коштів бюджету міста Одеси /а.с. 59/. Тобто, оскільки рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 30.10.2014 № 293 затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси дошкільного навчального закладу № 85, а ОСОБА_2 освіти та науки ОСОБА_1 міської ради цим рішенням наказано прийняти в управління цей дошкільний навчальний заклад, з 01.01.2015, позивач, як землекористувач, мав пільгу щодо земельного податку у виді звільнення його сплати за земельні ділянки, на яких розташований дошкільний навчальний заклад, який повністю утримується за рахунок коштів бюджету міста Одеси.
Окрім того, відповідно до підпункту 282.1.4 пункту 282.1 статті 282 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.09.2015, від сплати земельного податку звільнено дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином позивач безпідставно сплачував у 2015 році земельний податок за земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога (садок № 85) - площею 0,2292 га та 0,0381 га, оскільки мав нормативно встановлену пільгу, яка звільняла його від цього обов'язку.
Враховуючи вищевикладене, відсутність передбаченого законом зареєстрованого права на зазначену вище земельну ділянку за територіальною громадою, в тому числі в особі органів визначених в позовній заяві у якості відповідачів, правові підстави для компенсації земельного податку відсутні, а тому суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ДП “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” про відшкодування збитків у розмірі 33 637,90 грн.
За таких обставин апеляційна скарга Державного підприємства “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.05.16р. - без змін.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “ОСОБА_1 морський торгівельний порт” залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2016 року у справі № 916/635/16 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 29.07.2016 р.
Головуючий суддя Петров М.С.
Суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.