26.07.2016 року Справа № 912/272/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Березкіної О.В., Величко Н.Л.
Секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2016р. у справі №912/272/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Гірниче, м. Кіровоград
до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", м. Кіровоград
про визнання недійсним одностороннього правочину про припинення дії договору про постачання електричної енергії, -
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2016 р. у справі №912/272/16 (суддя Змеул О.А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване неправомірністю позовних вимог, оскільки спірний договір припинив свою дію за спливом строку, а не внаслідок розірвання його зі сторони Відповідача.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про повне задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд прийшов до хибного висновку про припинення спірних договірних відносин на підставі п. 9.4 договору у зв'язку із закінченням строків дії договору, оскільки у листі № 4424/46 від 12.11.2015р. Відповідач заявив про припинення дії договору на підставі невідповідності договорів оренди ст.ст. 793,794 Цивільного кодексу України. Зазначив, що в судовому порядку договір оренди № 1 від 31.12.2013р. недійсним не визнавався, отже правові підстави для припинення спірного договору були відсутні; Відповідачем порушені вимоги ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України; право на одностороннє розірвання договору останнім не передбачено. Зауважив, що відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2013р. № 9522/26/47-13, розірвання договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку не допускається. З огляду на те, що після направлення листа про припинення дії договору, Відповідач продовжував надсилати рахунки на оплату та постачати електричну енергію до 13.01.2016р., вважає спірний договір продовженим.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що право односторонньої відмови від договору було узгоджено сторонами в п. 9.4. договору та реалізовано Відповідачем за місяць до закінчення строку дії договору шляхом направлення листа № 4424/46 від 12.11.2015р. Вважає, що згода на розірвання договору з боку Позивача не потрібна. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З огляду на те, що будь-яких клопотань або додаткових доказів від сторін до суду не надходило, наявних матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними доказами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 18.01.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 як споживачем (надалі - Позивач) та ПАТ "Кіровоградобленерго" як постачальником (надалі - Відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 35Н (надалі - Договір) строком дії з дня підписання до 31.12.2013р. та з умовою щорічної пролонгації на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку визначеному законодавством України (9.4. Договору).
Відповідно до п.1 Договору Відповідач зобов'язався продавати електричну енергію Позивачу для забезпечення потреб електроустановок Позивача в межах дозволеної потужності, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені в п.6 додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Позивач - оплачувати Відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію (згідно акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін - магазин "Максимум" по вул. Нижня П'ятихатська, 3-а).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач не є власником приміщення, куди здійснюється подача електроенергії. Згідно договору №1 від 31.12.2013 нежитлове приміщення за адресою м. Кіровоград, вул. Нижня П'ятихатська, 3а площею 64,90 кв.м передано ОСОБА_2 Позивачу в оренду терміном з 31.12.2013р. по 31.12.2016р. (а.с. 21).
06.08.2015р. Відповідачем на адресу Позивача був направлений лист №3051/46 від 06.08.2015р., в якому зазначено, що 22.07.2015р. Відповідачу надійшло повідомлення вх. № 3855/02 від ОСОБА_3 щодо приміщення, яке знаходиться за адресою м. Кіровоград, вул. Нижня П'ятихатська, 3а, та власником якого є ОСОБА_3, який ніколи не укладав договори оренди за вказаною адресою. У зв'язку з наведеним, Відповідач просив підтвердити інформацію щодо дійсності договору оренди вказаного приміщення № 1 від 31.12.2013р. (а.с.22).
Для підтвердження інформації щодо дійсності договору оренди нежитлового приміщення № 31.12.2013р. Позивачем Відповідачу був направлений лист від 14.08.2015р., в якому зазначено, що договір на даний час недійсним не визнавався, проте рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.02.2014р. у справі №405/395/13-ц комплекс будівель за адресою м. Кіровоград, вул. Нижня П'ятихатська, 3а визнано спільною сумісною власністю подружжя. (а.с.23).
Листом № 4424/16 від 12.11.2015р. Відповідач повідомив Позивача про те, що договір про постачання електроенергії припиняє свою дію з 01.01.2016р. У листі зазначено, що договір оренди приміщення № 1 від 31.12.2013р. суперечить вимогам ст.ст. 793,794 Цивільного кодексу України і в розумінні ст. 215 цього кодексу є недійсним (нікчемним), тому на підставі п. 9.4. Договору та ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України Відповідачем заявлено про його припинення. Отримання листа Позивачем підтверджується змістом листа від 22.12.2015р. № 4215/02 (а.с.31) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправленням №2500615712736.
В подальшому, листами № 5076/46 від 25.12.2015р. та № 03/46 ІП від 05.01.2016р. Відповідачем було повідомлено про припинення електропостачання відповідно з 01.01.2016р. та з 13.01.2016р.
Згідно заявки на відключення №7 від 13.01.2016р., Позивач відключений від електромережі на підставі втрати чинності Договору (а.с. 90).
Вважаючи, що Відповідачем неправомірно в односторонньому порядку розірваний Договір та припинено постачання електроенергії, Позивач звернувся із даним позовом до суду. Згідно заявлених позовних вимог він просить визнати недійсним односторонній правочин про припинення дії Договору, оформлений листом Відповідача № 4424/46 від 12.11.2015р.
Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Положеннями статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може сворювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до ст.ст. 12, 14, 203 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільна права вільно, на власний розсуд; волевиявлення учасника правочину, зокрема на продовження договірних відносин, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору.
У силу ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З огляду на п. 9.4. Договору про строк його дії до 31.12.2013р. з умовою пролонгації на кожен наступний календарний рік в разі, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про його припинення або перегляд умов (судом першої інстанції вірно встановлено продовження дії Договору на 2014 та 2015 роки), а також враховуючи, що Відповідачем обумовлене право на припинення Договору було заявлено у визначені строки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення дії Договору у зв'язку із закінченням строку його дії 31.12.2015р.
Реалізація такого права Відповідача не є окремим одностороннім правочином в розумінні ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України, бо не створює нових обов'язків для сторін. Вказане право узгоджене умовами Договору, є абсолютним та залежить від волі сторін без погодження між собою, наслідком реалізації є настання юридичного факту (припинення договору).
Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що односторонньої відмови Відповідача від Договору не було. Норми ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України до спірних відносин застосуванню не підлягають, не зважаючи на те, що про них було зазначено в листі Відповідача від 12.11.2015р. № 4424/46
Апеляційний суд також не надає правової оцінки договору оренди № 1 від 31.12.2013р., оскільки його укладення не впливає на право Відповідача заявити про відсутність згоди на укладення договору на новий термін, а отже і на результат вирішення спору.
Посилання Позивача на вчинення Відповідачем дій, що свідчать про надання згоди продовжити дію Договору, документально не підтверджені, тому судом до уваги не приймаються. Як було зазначено Відповідачем, відключення з 01.01.2016р. не було проведено у зв'язку з технічними ускладненнями, тому Позивачу було направлено повторне попередження про відключення від 05.01.2016р. Оплата за електроенергію за січень - березень 2016 року Позивачем не проводилась, бо постачання було припинено, а здійснена у січні 2016 року передплата може бути повернута за умови звернення до Відповідача.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області без змін.
Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.04.2016 р. у справі № 912/272/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повний текст постанови складений 01.08.2016р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Н.Л. Величко
Суддя О.В. Березкіна