25 липня 2016 року Справа № 915/560/16
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 18 від 12.05.2016;
від відповідача: ОСОБА_2, керівник,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Миколаївського міжрайонного управління водного господарства,
54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 51-а,
до Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г.Шевченка,
56601, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 8,
про стягнення 49808 грн. 78 коп.,
12.05.2016 Миколаївське міжрайонне управління водного господарства (далі позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю ім. Т.Г. Шевченка (далі - відповідач) заборгованості за договором № 2213 (22В) від 09.04.2012 в сумі 49808 грн. 78коп.
Ухвалою від 16.05.2016 суд прийняв позовну заяву та призначив справу до розгляду у судовому засіданні. Ухвалою від 07.06.2016 суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів; у судовому засіданні 19.07.2016 оголошено перерву; 25.07.2016 засідання поновлено і в ньому оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур, внаслідок чого і утворився борг у сумі 49808 грн.78 коп.
Відповідач позов не визнав, хоча факт споживання вказаних позивачем обсягів води підтвердив; 22.07.2016 звернувся до суду з заявою № 74 від 22.07.2016 про застосування позовної давності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, виходячи з такого: 09.04.2012 між сторонами було укладено договір № 2213(22В) про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач замовляє, а позивач зобов'язується надати послуги, пов'язані з подачею води для поливу сільськогосподарських культур на земельній ділянці відповідача площею 50 га в порядку і на умовах даного Договору, а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити надані послуги.
Відповідно до п. 3.1.1 Договору та додатку № 2 до нього облік поданої води ведеться способом, погодженим сторонами. Розрахунки здійснюються таким чином: замовник щомісячно, до 5 числа поточного місяця, здійснює попередню оплату вартості послуг з подачі замовлених обсягів води; до 3 числа наступного за звітним місяця, враховуючи здійснені розрахунки, сторони коригують суму оплати замовлених на наступний період обсягів води; підставою для платежів за фактично надані замовнику обсяги води на полив зрошувальних земель є:
- рахунок виконавця, складений згідно з договірною ціною на підставі двостороннього акта подачі-приймання обсягів води та звірки розрахунків за послуги з її подачі;
- двосторонній акт звірки обсягів використаної електроенергії по точці водовиділу;
- діючий на період розрахунків тариф на 1 квт/год електроенергії відповідно до установленого НКРЕ порядку (п.п.4.3 - 4.5 Договору).
Протоколом погодження договірної ціни на послуги з подачі 1 куб.м води (Додаток № 4 до Договору) сторони встановили, що його вартість буде складати 20 копійок + електроенергія по факту; додатковими угодами від 29.05.2012 та 02.07.2012 вартість подачі 1 куб.м води сторони встановили у сумі 22 копійки, а потім - 28 копійок.
Згідно п. 7.5 Договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
На виконання умов договору під час його дії замовник (відповідач у справі) подав виконавцю заявки на подачу 78700 куб.м води; згідно з актами подачі - приймання послуг за травень - серпень 2012 року позивач подав відповідачу 244141 куб.м води на суму 170893 грн. 09 коп. Факт споживання у 2012 році 244141 куб.м води відповідач підтвердив листом № 66 від 22.06.2016 та звітом форми № 2-ТП, але заперечував її отримання саме від позивача, адже акти подачі - приймання послуг за липень - серпень 2012 року на 158871 куб.м води вартістю 119162 грн. ним не підписані.
Незважаючи на відмову від підписання зазначених актів, платіжними дорученнями від 10.05.2012 № 950, 19.06.2012 № 1031, 06.07.2012 № 1067, 26.07.2012 № 1115, 14 08.2012 №1156, 28.09.2012 № 1273, 10.12.2012 № 1371
та 11.01.2013 № 1427 відповідач перерахував позивачу за послуги подачі води 115000 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за воду, спожиту на підставі Договору, складає 55893 грн.09 коп., що навіть більше стягуваної за позовом суми.
Суми, що сплачені відповідачем 14.03.2012 (4000грн.) та 05.04.2012 (6000 грн.), тобто до укладення Договору на 2012 рік, а також 13.05.2013 (6000 грн.) - після укладення нового Договору на 2013 рік, до розрахунків за Договором на 2012 рік суд не бере до уваги, адже предметом спору у даній справі є стягнення боргу саме за Договором № 2213 (22 В) від 09.04.2012. Отже, заборгованість відповідача за Договором на 2012 рік складає 55893 грн. 09 коп. Несплатою цієї суми відповідач порушує умови Договору, право позивача та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Проте, незважаючи на наявність невиконаного відповідачем зобов'язання за Договором в сумі 55893 грн. 09 коп., ця сума не підлягає стягненню на користь позивача з огляду на таке: згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що договори про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур укладаються сторонами щороку. Договір на 2013 рік сторони уклали 19.02.2013 і згідно з п. 7.1 він набрав чинності саме з цієї дати. Відтак, останнє платіжне доручення, яким відповідач сплатив 5000 грн. боргу за Договором на 2012 рік, датовано 11.01.2013 і саме з цієї дати слід обчислювати перебіг позовної давності після його переривання. Загальна позовна давність, про застосування якої відповідач звернувся до суду з заявою № 74 від 22.07.2016, спливла 11.01.2016. З позовною заявою № 10/271 від 12.05.2016 позивач звернувся до суду 12.05.2016, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК ця обставина є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на позивача.
Оскільки платіжним дорученням № 357 від 10.05.2016 позивач сплатив судовий збір у розмірі, що на 72 грн. перевищує встановлену законом суму, ці кошти може бути повернуто Миколаївському міжрайонному управлінню водного господарства в порядку, встановленому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 44,49, 82 - 85 ГПК, суд
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.
Згідно зі ст. 84 ГПК повне рішення складено та підписано 28 липня 2016 року.
Суддя Т.В. Гриньова-Новицька