79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2016р. Справа№ 914/1608/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-14», с. Лисиничі Пустомитівського району Львівської області
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля», с. Глухів Сокальського району Львівської області
про: стягнення 23 217,78 грн. матеріальних втрат по сумі основного боргу 56 049,92 грн.
Суддя Кидисюк Р.А.
Секретар Прокопів І.І.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - керівник ТзОВ «ПМК-14»;
від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 21 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 26.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-14» до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу Шахта «Степова» Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 23217,78 грн. матеріальних втрат по сумі основного боргу 56 049,92 грн.
Ухвалою суду від 13.06.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 05.07.2016 року. В судовому засіданні 05.07.2016 року оголошено перерву до 26.07.2016 року.
02.07.2016 року через канцелярію суд надійшла заява (вх. № 3422/16) позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 23217,78 грн., з яких 2571,60 грн. - 3% річних; 20646,18 - сума інфляційних втрат. Дана заява прийнята судом.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги з урахуванням прийнятої судом заяви (вх. № 3422/16 від 02.07.2016 року) про уточнення позовних вимог підтримав, просив позов задоволити повністю.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахувань за період з 12.05.2015 року по 01.06.2016 року, з підстав, наведених у відзиві (вх.№28481/16 від 05.07.2016 р.) на позовну заяву, оскільки 12.05.2015 року прийнята постанова КМУ № 271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 р.р.», а у відповідності до положень ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюється мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств. Крім того, 25.07.2016 року на адресу суду надійшло доповнення вх.№31078/16 до відзиву на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що нарахування за період невиконання основного зобов'язання інфляційних та 3 % річних належить здійснювати на суму основного боргу, а не на суму основного боргу з урахуванням інфляційних та 3 % річних за попередній період, як це зробив позивач у розрахунку позовних вимог, долученому до заяви про уточнення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
14.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК - 14» (надалі позивач) та Державним підприємством «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Степова» (надалі відповідач) укладено договір на виконання ремонтно-відновлювальних робіт № 1408-12. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору № 1408-12 від 14.08.2012 р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати і здати роботу, яка обумовлена п. 1.2 договору, а замовник прийняти виконану роботу і оплатити її на умовах договору. Виконавець зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні роботи електричного двигуна типу: ВАО 630 - 4 УЗ 800 кВт/1490 об. хв. - в кількості одна штука. Згідно з п. 2.3 договору № 1408-12 від 14.08.2012 р. загальна вартість договору на момент його підписання (ціна ремонту) становить 72 750,00 грн.
27.08.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання ремонтних робіт № 2708-12. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору № 2708-12 від 27.08.2012 р. замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок виконати і здати роботу, яка обумовлена п. 1.2 договору. Замовник - прийняти виконану роботу і оплатити її на умовах даного договору. Виконавець зобов'язується виконати ремонтно-відновлювальні роботи електричного двигуна типу: 2 ЕКВ 200 к.Вт/1490 об. хв. в кількості одна штука. Згідно з п. 2.3 договору № 2708-12 від 27.08.2012 р. загальна вартість договору на момент його підписання (ціна ремонту) становить 30 549,92 грн.
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000069 від 05.09.2012 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 0000001 від 18.01.2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами № 1408-12 від 14.08.2012 р. та № 2708-12 від 27.08.2012 р. не виконав.
Вказані обставини та факт наявності заборгованості встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2015 р. у справі №914/550/15, яким позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК - 14» 56 049,92 грн. основного боргу, 3 244,65 грн. 3 % річних, 9 583,44 грн. втрат від інфляції, 1 393,27 грн. судового збору, в задоволенні решти вимог відмовлено.
У зв'язку з тим, що рішення Господарського суду Львівської області від 16.03.2015 р. у справі №914/550/15 в межах відкритого на його виконання виконавчого провадження не виконано, відповідно до прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 20646,18 інфляційних втрат за період з березня 2015 р. по травень 2016 р. та 2571,60 грн. 3% річних за період з 01.03.2015 р. по 01.06.2016 р.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахувань за період з 12.05.2015 року по 01.06.2016 року, оскільки 12.05.2015 року прийнята постанова КМУ №271 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 р.р.».
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 599 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.03.2015 р. у справі №914/550/15 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК - 14» 56 049,92 грн. основного боргу, 3 244,65 грн. 3 % річних, 9 583,44 грн. втрат від інфляції, 1 393,27 грн. судового збору, в задоволенні решти вимог відмовлено.
Вказаним рішенням суду встановлено, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000069 від 05.09.2012 р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 0000001 від 18.01.2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб. У свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами № 1408-12 від 14.08.2012 р. та № 2708-12 від 27.08.2012 р. не виконав.
Частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень пункту 7.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд приймає до уваги викладені відповідачем у відзиві (вх.№28481/16 від 05.07.2016 р.) та доповненні (вх.№31078/16 від 25.07.2016 р.) до відзиву на позовну заяву заперечення.
Так, 12.04.2012 року прийнято Закон України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» № 4650-VI, який визначає особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості у післяприватизаційний період.
Постановою КМУ від 12.05.2015 року «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 році» затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, в якому серед інших зазначено відокремлений підрозділ відповідача «Шахта Степова» як об'єкт державної власності, який підлягає приватизації.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» ( 4650-17 ) протягом трьох років з моменту завершення приватизації.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» встановлено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.
Такі обставини є підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2015 р. у справі №914/550/15.
Однак, наведені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань та не можуть обмежувати право позивача на нарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних як способу захисту його майнових прав та інтересів з метою звернення з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних не може здійснюватись на суму основного боргу з урахуванням інфляційних та 3 % річних за попередній період.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 20646,18 грн. інфляційних нарахувань за період з березня 2015 року по травень 2016 року (56049,92*110.8*114.0*102.2*100.4*99.0*99.2*102.3*98.7*102.0*100.7*100.9*99.6*101.0*103.5*100.1) - 56049,92 = 21757,29 грн.) та 2106,08 грн. 3 % річних за період з 01.03.2015 року по 01.06.2016 року ((56049,92 * 3% * 306 / 366) +(56049,92 * 3% * 152 / 365) = 2106,08).
Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника - Державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26; код ЄДРПОУ 32323256) в особі ВП Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» (80054, с. Глухів, Сокальський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 26360457) на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК - 14» (81126, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Лисиничі; код ЄДРПОУ 03563809) 20646,18 грн. інфляційних нарахувань, 2106,08 грн. трьох відсотків річних та 1350,37 грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
4. У решті позову щодо стягнення трьох відсотків річних в розмірі 465, 52 грн. відмовити.
У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.07.2016 р.
Суддя Кидисюк Р.А.