Справа №263/13929/15ц
Провадження №2/263/270/2016
01 серпня 2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Турчиній Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та вчинення певних дій щодо видачі коштів, які знаходяться на картковому рахунку,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та вчинення певних дій щодо видачі коштів, які знаходяться на картковому рахунку. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та відповідачем були укладені договори на обслуговування банківських карток. 10.08.2015р. позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою на отримання особистих коштів з карткових розрахунків, а саме: № 5158 7556 1715 2067 у розмірі 162 820,81 грн.; № 5168 7572 9505 0621 у розмірі 24 144,93 грн.; № 5168 7572 9505 0654 у розмірі 4 785,19 грн., у загальній сумі - 191 750,93 грн. Позивачу було відмовлено у видачі готівки та роз'яснено, що у програмі відбувся збій, про що надано відповідну довідку від 10.08.2015 р. №150810SVBFBD866545F5. 27.08.2015 р. позивач знов звернувся до відповідача для отримання грошових коштів, але так само не зміг зняти гроші з банківських карток. Позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача видати на першу вимогу грошові кошті у загальній сумі 191 750,93 грн. з належних йому рахунків.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, оскільки вважає дії банку правомірними.
Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, надіславши заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Допитавши сторони, вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки, наданої ПАТ КБ "ПриватБанк" від 10.08.2015 р. №150810SVBFBD866545F5 ОСОБА_1 належать такі рахунки з залишком коштів, а саме: № 5158 7556 1715 2067 у розмірі 162 820,81 грн.; № 5168 7572 9505 0621 у розмірі 24 144,93 грн.; № 5168 7572 9505 0654 у розмірі 4 785,19 грн. у загальній сумі - 191 750,93 грн. станом на 10.08.215 р. (а.с.6).
З заяви про видачу готівки вбачається, що ОСОБА_1 10.08.2015 р. звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" з письмовою заявою, зазначена заява прийнята банком та зареєстрована за вх.номером 3463 10.08.2015 р. (а.с.7), проте у центральному відділенні банку в м.Маріуполі по вул.Артема,56 в касі №1 ОСОБА_6 в присутності свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовила виконати вимоги заяви про видачу готівки без будь-якої аргументації (ас.7 зворот).
Згідно з відповіддю ПАТ КБ "ПриватБанк" від 12.10.2015 р. № 20.1.0.0.0/7-20151006/3707 позивачу було відмовлено у обслуговувані картки через причини, які передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, при цьому жодної конкретної причини відмови банку у відповіді не викладено (а.с.8).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право у встановленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Згідно з п.2.1.1.4.2 Умов і Правил надання банківських послуг банк має право зупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення порушень держателем або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору, Умов і Правил надання банківських послуг.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для блокування карткових рахунків позивача стали телефонні звернення громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про телефонне шахрайство (а.с.81).
Так від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов сигнал 27.06.2015 р., від ОСОБА_5 - 25.06.2015 р., внаслідок чого 05.08.2015 р. карткові рахунки ОСОБА_1 було заблоковано.
Згідно з випискою по картковому рахунку № 5168 7572 9505 0621, наданою відповідачем, 13.07.2015 р. з карткового рахунку ОСОБА_1 було повернуто грошові кошти третім особам по справі: ОСОБА_3 5263,55 грн., ОСОБА_4 2384,02 грн., ОСОБА_5 883 грн., що свідчить про те, що з 13.07.2015 р. на рахунку позивача відсутні грошові кошти, які переказувалися третіми особами.
Суд погоджується, що на момент блокування карткових рахунків позивача у банку були підстави у вигляді звернень у телефонному режимі громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Проте за минуванням одного року жодних претензій треті особи не пред'явили, арешт на грошові кошти ані на досудовому розслідуванні, ані в порядку цивільного судочинства не накладався. Будучи залученими до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з самостійними вимогами щодо предмету позову до ОСОБА_1 не зверталися.
За витребуваними судом даними в єдиній базі обліку правопорушень «Армор» інформація щодо звернення до правоохоронних органів третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взагалі відсутня. Стосовно заяви ОСОБА_3 понад рік триває досудове розслідування, при цьому жодній особі досі не повідомлено про підозру, сам ОСОБА_1 навіть не допитувався (а.с.125,126,132).
На письмове звернення позивача до Маріупольської філії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» від 28.03.2016 р. з проханням розібратися у ситуації, що склалася, та розблокувати карткові рахунки (а.с.108-110) дотепер жодної відповіді відповідачем не надано.
В межах досудового розслідування з метою дієвості у кримінальному провадженні застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді.
Відповідно до ст.170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, до переліку яких входить накладення арешту на грошові кошти на підставі ухвали суду.
За спливом року після блокування карткових рахунків ухилення відповідача від повернення грошових коштів позивачу є незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до вимог ст.1066 ЦК України банк використовує грошові кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Положенням ст.1074 ЦК України не допускається обмеження прав клієнта щодо розпорядження такого вкладу. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи станом на момент звернення позивача до суду з позовом і розгляду даної справи будь-які судові рішення (ані в порядку кримінального, ані в порядку цивільного судочинства) відсутні, позовні вимоги третіми особами по справі до ОСОБА_1 не пред'являлися.
Доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо нерозблокування карткових рахунків позивача відповідач суду не надав.
Статтею 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою та ст. 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11.09.1997 року, та яка зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, оскільки на момент звернення з даним позовом до суду ставка судового збору складала 487,20 грн., позивач був звільнений від сплати судового збору, внаслідок чого судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.15,526,1066,1074 ЦК України, ст.3,10,11,59-60,88, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними та вчинення певних дій щодо видачі коштів, які знаходяться на картковому рахунку, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» у відмові в обслуговуванні карткових рахунків № 5158 7556 1715 2067; № 5168 7572 9505 0621; № 5168 7572 9505 0654, відкритих на ім'я ОСОБА_1 та зобов'язати Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» видати на першу вимогу ОСОБА_1 залишок коштів з карткового рахунку № 5158 7556 1715 2067 у розмірі 162 817,81 грн.; карткового рахунку № 5168 7572 9505 0621 у розмірі 24 144,93 грн.; карткового рахунку № 5168 7572 9505 0654 у розмірі 4782,19 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» на користь держави 487 грн.20 коп. судового збору.
На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий райсуд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Є.С. Ікорська