Справа № 226/1148/16-ц
Справа № 226/1148/16-ц
Провадження № 2/226/501/2016
29 липня 2016 року м.Мирноград
Суддя Димитровського міського суду Донецької області Редько Ж.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про стягнення несплаченої заробітної плати,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про стягнення несплаченої заробітної плати, в обґрунтування якої вказав, що з 03.04.2013 року він працює суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. З 27.10.2014 року по 02.12.2014 року він проходив лікування у міській лікарні № 2 м.Артемівська Донецької області. Після одужання 05.12.2014 року листок непрацездатності був направлений Красноармійським міськрайонним судом на адресу відповідача. У телефонній розмові бухгалтер відповідача пояснила, що через проведення АТО не вирішено питання з фондом тимчасової працездатності з приводу оплати лікарняних, запропонувала почекати і запевнила в оплаті у інші терміни. У січні 2016 року після зміни бухгалтера відповідача, йому повідомили про відсутність листа непрацездатності і необхідність надати його дублікат. 25.03.2016 року на адресу відповідача Красноармійським міськрайонним судом був направлений дублікат зазначеного листа. У розрахунковому листку за квітень 2016 року бухгалтерія нарахувала йому три суми за листком непрацездатності: за жовтень - 4745,15 грн, за листопад - 18980,60 грн, за грудень - 1898,06 грн, разом - 25623,75 грн., також зазначила про сплату 1898,06 грн та 18667,42 грн, але на його зарплатний рахунок кошти не надходили. На його звернення відповідач пояснив, що фонд тимчасової непрацездатності відмовився оплачувати лікарняний, оскільки пройшов рік після виходу його на роботу з лікарняного. В отриманому розрахунковому листку за травень 2016 року відповідач скасував всі нарахування та перерахування за листком непрацездатності. Вважає, що відповідач відмовив в обробленні та компенсації листка непрацездатності протиправно, оскільки він надав зазначений листок відразу після виходу на роботу 03.12.2014 року, який вже 05.12.2014 року судом був направлений відповідачу. Надання інших документів від робітника відповідно до п.1 ст.30 та п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове» державне страхування» від 23.09.1999 року не вимагається. Більш того, у порушення п.1 ст.32 зазначеного Закону відповідач в десятиденний термін не розглянув наданий листок непрацездатності і повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження протягом п'яти днів після винесення відповідного рішення йому не надіслав, і в порушення п.2 ст.32 у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати, зазначений лікарняний не сплатив. Тому позивач просить стягнути з відповідач на свою користь допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 27.10.2014 року по 02.12.2014 року в сумі 25623 грн. та зобов'язати відповідча виплатити йому суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення та компенсації працівнику частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Вказаний позов переданий судді у порядку автоматизованого розподілу 26.07.2016 року.
Вважаю, що у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити в силу наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Згідно за п.1 ст.15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно положень ч.2 ст.1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.6 Конституції України державна влада в України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Згідно за ст.148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Державна судова адміністрація України, територіальним органом якої є відповідач, є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Також, відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Як визначено у п.15 ч.1 ст.3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, професійна діяльність судді є публічною службою, територіальні управління Державної судової адміністрації України є суб'єктами владних повноважень у цій сфері правовідносин, отже спори, що виникають між учасниками цих відносин з приводу проходження публічної служби, в тому числі і стягнення заробітної плати, є публічно-правовими.
Оскільки між сторонами виник спір, пов'язаний з проходженням позивачем ОСОБА_1 публічної служби на посаді судді, його позов до територіального органу відповідача підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а не у порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись п.1 ч.2 ст.122, ст.ст.209, 210 ЦПК України, суд
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про стягнення несплаченої заробітної плати відмовити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції окружних адміністративних судів у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ж.Є. Редько