"28" липня 2016 р. м. Київ К/800/10939/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Голяшкіна О.В.,
секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,
за участю: представника позивача Івашкевича Ю.П.,
представника прокуратури Гудименко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року
у справі № 826/19357/14
за позовом Повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс»
до Південної митниці Міндоходів,
третя особа: Управління Служби безпеки України в Одеській області,
про визнання дій протиправним, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Повне товариство «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міндоходів, в якому просило: визнати протиправними дії Південної митниці Міндоходів щодо невивільнення (неповернення) фінансових гарантій № 0433-00056-01-141014 та № 0412-00490-01-001-031014; зобов'язати Південну митницю Міндоходів вивільнити (повернути) фінансові гарантії № 0433-00056-01-141014 та № 0412-00490-01-001-031014.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року позов задоволено, визнано протиправними дії митного органу та зобов'язано відповідача вивільнити (повернути) фінансові гарантії.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано касаційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин у справі, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, зокрема, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ряд норм МК України (ст.ст. 71, 90, 91, 102, 307, 311), що регулюють питання транзитного переміщення товарів та забезпечення його фінансовою гарантією. В порушення вказаних норм МК України, а також за відсутності передбачених законом підстав для неповернення гарантії, судом апеляційної інстанції все ж зроблено висновок про правомірність дій митниці. Так, вказує, що повідомлення в електронному вигляді відповідно до п. 1 ч. 11 ст. 311 МК України є підтвердженням фактичного виконання зобов'язань (завершення транзитного перевезення) про доставляння товарів, і згідно з ч. 10 ст. 311 МК України після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів, фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом. За наявності відміток митного органу про факт доставки в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи факту своєчасного прибуття транспортних засобів з товаром в зону митного контролю пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» Південної митниці Міндходів та факту відсутності порушень зі сторони перевізників, фінансові гарантії № 0433-00056-01-141014, № 0412-00490-01-001-031014, які забезпечували транзитне перевезення товару до митного органу призначення «Кучурганх Південної митниці Міндходів, повинні були бути вивільнені (повернені) відповідно норм МК України, зазначає позивач.
В судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав, просив задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник прокуратури заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що Товариство є незалежним фінансовим посередником (гарантом), уповноваженим видавати митним органам фінансові гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів особами, відповідальними за їх сплату, в порядку та на умовах, визначених МК України.
22 листопада 2012 року між Державною митною службою України та позивачем укладено Угоду про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником № 770 (далі - Угода), відповідно до якої Товариство зобов'язалось за зверненням декларантів вирішувати питання про надання митним органам у встановлених МК України випадках фінансових гарантій та у строк не більше трьох банківських днів, наступних за днем отримання Вимоги та Акту про настання гарантійного випадку безумовно перерахувати суму митного боргу за вказаними у Вимозі реквізитами.
Відповідно до п. 1.3 Угоди фінансова гарантія є безвідкличне зобов'язання позивача сплатити на першу вимогу митного органу кошти в розмірі митного боргу у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, забезпечених цією гарантією зобов'язань зі сплати податків.
18 березня 2013 року позивачем укладено договір № 412-ГК/13 про надання послуг з видачі фінансових гарантій у вигляді документу для забезпечення сплати митних платежів.
На підставі вказаного договору Товариством видано гарантійні документи № 042-00490-01-031014 код 1831813526 на 6662000 грн. митного боргу № 0433-00056-01-1410141 код 1169639184 на 5305500 грн. митного боргу.
Зазначеними гарантіями забезпечувалось дотримання вимог митного режиму транзиту товарів за маршрутом п/п «Нові Яриловичі - Нова Гута» - п/п «Кучурган-Первомайськ» та п/п «Чоп-Захонь» - п/п «Кучурган-Первомайськ», відповідно.
Згідно з митною декларацією № 102030000/2014/17180205 від 04 жовтня 2014 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-Первомайськ», який розташований у зоні діяльності митного поста «Роздільна» Південної митниці Міндоходів прибув вантажний автомобіль марки MAN, реєстраційний № НОМЕР_3, з причепом, реєстраційний № НОМЕР_4, який переміщував вантаж сигарети марки «NZ Gold» в кількості 1600 коробів (800000 пачок), відправник ОАО «ГТФ НЕМАН», одержувач ООО «ШЕРИФ», оформлений 05 жовтня 2014 року Чернігівською митницею Міндоходів для переміщення територією України в режимі прохідного транзиту.
16 жовтня 2014 року в зону митного контролю міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення «Кучурган-Первомайськ» прибув вантажний автомобіль марки Volvo, реєстраційний НОМЕР_6 з причепом, реєстраційний № НОМЕР_5, який переміщував вантаж сигарети марки «Marble Gold» в кількості 100000 пачок сигарет марки «Ashima Luxury Size» в кількості 500000 пачок, відправник INTEREUROPA D.D. for GCML Global Consulting Marketing Ltd., одержувач LTD «SOLAN», оформлений Чопською митницею Міндоходів для переміщення територією України в режимі прохідного транзиту.
На виконання вимог, викладених у листах Управління Служби безпеки України в Одеській області № 65/4-6491 від 29 серпня 2014 року, № 65/4-7440 від 10 жовтня 2014 року Південною митницею Міндоходів проведено митний огляд вантажів та складено відповідні акти № 500092804/2014/000827 від 05 жовтня 2014 року, № 500092804/2014/000925 від 16 жовтня 2014 року.
Крім того, відповідно до листа Прокуратури Одеської області № 04/5-8927-14 від 02 вересня 2014 року відповідачем відібрано зразки товару для проведення досліджень, у зв'язку з чим зупинено митне оформлення зазначеного вантажу до отримання результатів досліджень.
На виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси про тимчасовий доступ до речей і документів від 21 жовтня 2014 року у справі № 522/19759/14-К, слідчим Управління Служби безпеки України в Одеській області вилучено товари і документи, в тому числі фінансові гарантії № 0433-00056-01-141014, № 0412-00490-01-001-031014.
23 жовтня 2014 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт на тимчасово вилучені документи.
Оскільки процедуру транзитного перевезення було завершено, а митним органом не повернуто (не вивільнено) позивачу гарантії, останній звернувся до суду з даним позовом про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки перевізником доставлено товар в митницю призначення і наявні відповідні відмітки про це, зобов'язання гаранта перед митницею є виконаним, і саме з цього моменту митне оформлення товару по відношенню до гаранта повинно бути завершеним. Тому, Південна митниця не виконала (порушила) вимоги, зобов'язання, визначені МК України і укладеною між сторонами Угодою та не вивільнила (не повернула) фінансові гарантії Товариству.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що гарантією забезпечується транзитне перевезення товарів, її вивільнення (повернення) пов'язано не лише із доставкою товарів, а й із завершенням відповідної процедури та відсутністю порушень. Оскільки митне оформлення товару було зупинено, а фінансові гарантії вилучені та знаходяться під арештом на підставі судового рішення, у відповідача були відсутні підстави для їх вивільнення.
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судами переміщення вантажу територією України здійснювалось в режимі транзиту.
Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
Ч. 1 ст. 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.
Судами встановлено, що перевізником виконано вимоги вказаних норм МК України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 305 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Такий Перелік товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 461, до якого входить і товар, поміщений в режим транзит для транспортування до Південної митниці.
Одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансова гарантія відповідно до п. 1 ст. 306 МК України.
Ч.ч. 3, 4 ст. 307 МК України передбачено, що фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.
Інформаційна взаємодія між гарантами та органами доходів і зборів здійснюється за допомогою засобів електронного зв'язку шляхом надсилання авторизованих повідомлень в електронній формі, засвідчених електронним цифровим підписом гарантів та/або посадових осіб органів доходів і зборів, цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин.
За змістом ст. 309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).
Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою), багаторазовою та генеральною.
Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у паперовому вигляді застосовується виключно під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії. Електронна копія такої індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії надсилається до єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України авторизованим електронним повідомленням гаранта. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді електронного документа застосовується під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії або у вигляді електронного документа.
Наведені норми кореспондують з ч. 2 ст. 310 МК України, відповідно до якої, фінансові гарантії надаються: у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів); у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 311 МК України).
Відповідно до ч. 10 вказаної статті МК України після завершення митного оформлення товарів чи процедури транзитного перевезення товарів та за відсутності порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів фінансова гарантія не пізніше двох годин після того, як орган доходів і зборів отримає підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, вивільняється (повертається) цим органом доходів і зборів. При вивільненні (поверненні) індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії у паперовому вигляді органом доходів і зборів на всіх її примірниках проставляється відбиток відповідного митного забезпечення.
З наведеної норми закону вбачається, що, зокрема, умовами повернення індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії є: завершення процедури транзитного перевезення товарів; відсутність порушення особою зобов'язань із сплати митних платежів; отримання органом доходів і зборів підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією.
Ч. 3 ст. 102 МК України передбачено, що при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до органу доходів і зборів призначення.
Як встановлено судами та не заперечується сторонами, 05 та 16 жовтня 2014 року вантажні автомобілі прибули до п/п «Кучурган-Первомайськ» Південної митниці, а в програмно-інформаційному комплексі Єдина автоматизована інформаційна система зроблено відповідні відмітки про факт доставлення товару до вказаного місця призначення, що свідчить про завершення процедури транзитного перевезення товарів. При цьому судами не встановлено порушення зобов'язань із сплати митних платежів.
Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань (п. 1 ч. 11 ст. 311 МК України).
Як встановлено, таке повідомлення «Про доставлення товару» містилось в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митного органу, що в свою чергу свідчить про підтвердження фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів.
Отже, перевізником та гарантом дотримано всіх умов, визначених законом, необхідних для повернення (вивільнення) Товариству гарантії.
При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції, ч. 4 ст. 311 МК України визначає вичерпний перелік підстав для настання випадку забезпеченого гарантією, а відтак випадку неповернення гарантії.
До таких випадків відповідно до вказаної статті належить: перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого); встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами; настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу; встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
Судами не встановлено настання будь-якої з вказаних обставин, не зазначено про її (їх) існування і відповідачем.
За наведених обставин, у митного органу не було законних підстав для неповернення (невивільнення) позивачу гарантій №№ 0412-00490-01-031014, 0433-00056-01-141014.
З приводу процесуальних дій правоохоронних органів, що відбувались після фактичної доставки товарів до митного органу, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що такі дії не можуть впливати на обов'язок митного органу повернути Товариству гарантії, оскільки вони здійснювались поза межами процедури транзитного перевезення товару, відтак їх проведення не мало жодного значення для виконання митним органом визначених законом зобов'язань.
З урахуванням виконання позивачем та перевізником зобов'язань, визначених МК України, перед митним органом в частині забезпечення сплати митних платежів фінансовими гарантіями під час переміщення товарів в режимі транзит та невиконання зобов'язань щодо повернення (вивільнення) гарантій з боку митного органу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, визнавши протиправними такі дії митного органу та зобов'язавши його вивільнити (повернути) фінансові гарантії, суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню з залишенням в силі постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Повного товариства «Велта П.М.С.Г. «Гарант-Сервіс» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: