Справа № 504/1006/16-к
1кп/504/189/16
"15" квітня 2016 р. смт. Комінтернівське
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Комінтернівське кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка, Херсонської області, громадянина України, кулеметника 1 протитанкового відділення протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України;
30.09.2013 року солдат ОСОБА_5 був призваний па військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2013 року №43-к солдата ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з 30.09.2013 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_6 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно із вимогами п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2014 року №180 солдату ОСОБА_7 надано щорічну основну відпустку строком на 7 діб до 03.09.2014 включно.
У зв'яку з чим, 04.09.2014 року солдат ОСОБА_5 мав прибути, з відпустки до місця розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 до розташування зазначеного військового формування не повернувся та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи з викладеного, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем контрактної служби та проходячи її на посаді старшого стрільця 3 механізованою відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасово ухилитися від військової служби, 04.09.2014 року не з'явився вчасно без поважних причин на службу з відпустки до вказаного військового формування, яке дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та був незаконно відсутній за місцем проходження військової служби до 24.03.2016 року.
Обвинувачений ОСОБА_5 , допитаний в суді, в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 3 ст.407 КК України, винним себе визнав повністю, розкаявся та пояснив, що дійсно 30.09.2013 року він був призваний па військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2013 року його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
З 30.09.2013 року, він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.08.2014 року йому було надано щорічну основну відпустку строком на 7 діб, до 03.09.2014 включно.
У зв'яку з чим, 04.09.2014 року він мав прибути, з відпустки до місця розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, він до розташування військового формування не повернувся та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та був незаконно відсутній за місцем проходження військової служби до 24.03.2016 року.У вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаявся, не заперечував проти розгляду справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини з апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, доведена, а дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Крім того, судом враховується при визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, а також те що він раніше не засуджувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби та місцем проживання характеризується позитивно, вчинений ним злочин віднесений законодавцем до категорії злочинів середньої тяжкості, згідно ст. 12 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, у скоєному кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості, вину у вчиненому злочині визнав та щиро розкаявся, суд дійшов висновку щодо можливості застосування положень ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 62 КК України відбування покарання здійснювати у дисциплінарному батальйоні.
Засоби забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувались.
Цивільний позов, речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-
Обвинуваченого ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 1 рокутримання у дисциплінарному батальйоні.
Відповідно до ч.1ст. 62 КК України відбування покарання здійснювати у дисциплінарному батальйоні, за адресою: АДРЕСА_3 .
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не застосовувати.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного прибуття до дисциплінарного батальйону.
Вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1