Справа № 504/386/16-к
1 кп/504/161/16
"18" березня 2016 р. смт. Комінтернівське
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Комінтернівське кримінальне
провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясеново-1, Любашівського району, Одеської області, громадянина Украни, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія-хіміка відділення аерозольного маскування групи радіаційної, хімічної біологічної розвідки загону радіаційного, хімічного та біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 , сержанта, раніше не судимого,
- у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», на території України почав діяти особливий період, який триває до цього часу.
19 травня 2015 року Любашівським РВК Одеської області ОСОБА_4 , призвано на військову службу за мобілізацією.
08 червня 2015 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №110 ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини.
Згідно положень ч. 1 п. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з 08 червня 2015 року, з моменту зарахування ОСОБА_4 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військовоїслужби.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 154 від 05 серпня 2015 року сержанту ОСОБА_4 надано щорічну відпустку до 23 серпня 2015 року включно.
Після зазначеної дати ОСОБА_4 повинен був прибути до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою; АДРЕСА_2 .
Проте, 24 серпня 2015 року сержант ОСОБА_6 , з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, вчинив нез'явлення вчасно із відпустки до розташування вищезазначеної військової частини, що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 13 січня 2016 року.
Обвинувачений ОСОБА_4 допитаний в суді, в інкримінованому йому злочині передбаченому ч. 4 ст.407 КК України, винним себе визнав повністю, розкаявся та пояснив, що дійсно його 19 травня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , призвано на військову службу за мобілізацією.
08 червня 2015 року його зараховано до списків особового складу військової частини.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 154 від 05 серпня 2015 року йому було надано щорічну відпустку до 23 серня 2015 року включно.
Після зазначеної дати він повинен був прибути до розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою; АДРЕСА_2 .
Проте, 24 серпня 2015 року він з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, нез'явився вчасно із відпустки до розташування військової частини НОМЕР_1 , та незаконно був відсутній за місцем проходження військової служби до 13 січня 2016 року.У вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині) щиро розкаявся, не заперечував проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, доведена, а дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані як нез'явлення своєчасно на службу із відпустки до розташування військової частини, вчинене без поважних причин в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Крім того, судом враховується при визначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, а також те що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, вчинений ним злочин віднесений законодавцем до категорії тяжких злочинів.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні .
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, вину у вчиненому злочині визнав та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Враховуючи наявність цих обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який позитивно характеризується за місцем служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суд дійшов висновку, що відповідно загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, та врахованню наявністі декількох обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, що істотно зменшує міру тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку з чим можливо застосувати дію ч. 2 ст. 60 та ч. 1 ст. 69 КК України з призначенням ОСОБА_4 покарання нижче нижчої межі, встановленої санкцією ст. 407 ч. 4 КК України,
Судом враховується положення ст.72 ч.5 КК України, до якої було внесено зміни Законом України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», відповідно до яких зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосоване попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З обвинувального акту та долученого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що фактичний час затримання ОСОБА_4 є 14 січня 2016 року, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2016 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, у зв'язку із чим підлягає зарахуванню в строк відбування покарання засудженому час його попереднього ув'язнення та перебування під вартою, а саме з 14 січня 2016 року до моменту постановлення вироку, тобто до 18 березня 2016 року, включно, разом з цим запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком чинності суд залишає не змінним.
Цивільний позов, речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Керуючисьст. ст. 60, 69, 72 КК України, та ст.ст. 369-371, 374 КК України, суд,-
ОСОБА_4 ,визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 2 ст. 60 та ч. 1 ст. 69 КК України - 6 (шість) місяців арешту з утриманням на гауптвахті .
Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 14 січня 2016 року.
Відповідно до ч.5 ст.72 КПК України зарахувати ОСОБА_4 строк його попереднього увязнення, з моменту його затримання та знаходження під вартою до ухвалення вироку суду, а саме, з 14 січня 2016 року по 18 березня 2016 року, що становить 65 (шістдесят п'ять) днів, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що становить 130 (сто тридцять) днів позбавлення волі, або арешту з утримуванням на гауптвахті.
Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишити незмінним до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області через Комінтернівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 , який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1