Провадження № 22-ц/774/3317/16 Справа № 188/399/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Курочкіна О. М. Доповідач - Осіян О.М.
Категорія 27
20 липня 2016 року м. Дніпро
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді - Осіяна О.М.,
суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря - Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ПАТ КБ "ПриватБанк" подано до суду позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.
В обґрунтування позову товариство посилалося на те, що відповідно до укладеного договору № DNQ0AN21680829 від 13.10.2008 року відповідачу надано кредит у розмірі 94126,15 грн. на термін до 12.10.2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором. відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за зазначеним договором. У порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526. 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за Договором не виконав.
У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.03.2015 року має заборгованість - 99035,05 грн., яка складається з наступного: 39868.28 грн. - заборгованість за кредитом; 22726,34 грн. - заборгованість по процентах; 6643.24 грн. - заборгованість по комісії; 24843.14 грн. - пеня; а також штрафи: 250.00 грн. штраф (фіксована частина). 4704.05 грн. - штраф (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості та судові витрати.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального права та не відповідність висновків суду обставинам у справі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив із того, що надані суду на виконання ухвали від 06.07.2015 року копії письмових доказів не можуть бути визнані в повному обсязі належними.
Суд погодився зі стороною відповідача і вважав, що копія кредитного договору, надана позивачем неналежно виготовлена, а саме, після закінчення п.16, (а.с.11) на другій стороні залишено вільне місце на 2/3 аркуша, а в продовження договору, п.17 в двох варіантах, виготовлено вже на окремому аркуші. Крім того, підписом відповідача засвідчено лише окремо, останні аркуші договору із п.17, також в матеріалах справи позивачем надані 2 аркуші із п.17, але зазначені дані в цих аркушах різняться. На (а.с.12) у п. 17.1.10 зазначено № транзитного рахунку, а на зворотній стороні (а.с.13) із останнім аркушем договору із п.17 у п. 17.1.10 номер транзитного рахунку не зазначено; у п.17.9 описові дані предмету застави різняться, у визначенні типу транспортного засобу та об'ємі двигуна, що дає стороні відповідача підстави для сумніву щодо справжності наданої копії укладеного кредитного договору в цілому.
Відповідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд взяв до уваги, що надані позивачем копії письмових доказів належним чином не оформлені, а саме:
в заяві представника позивача (а.с.63) номерний знак зазначено з помилкою, акт прийому - передачі (а.с.64) належним чином не засвідчений, тобто не зазначено ім'я посадової особи, яка посвідчила копію та відсутній її підпис;
в копії службової записки (а.с.65) яка надана, як підстава для реалізації автомобіля, взагалі не містить найменування та посилання на автомобіль "CHERY TIGGO" д/н НОМЕР_1, який вилучено у відповідача 09.10.2013 року, крім того, документ належним чином не засвідчений, тобто не зазначено ім'я посадової особи, яка посвідчила копію та відсутній її підпис;
в копії звіту про оцінку транспортного засобу марки "CHERY TIGGO" (а.с.66-72) взагалі відсутня відмітка про те, що зазначений звіт був підписаний експертом, крім того, жоден аркуш документу належним чином не засвідчений, тобто не зазначено ім'я посадової особи, яка посвідчила копію та відсутній її підпис;
виписка по рахунку НОМЕР_2 (а.с.74-75) належним чином не засвідчена, тобто не зазначено ім'я посадової особи, яка посвідчила копію та відсутній її підпис, крім того, відповідно до виписки, референс HSO2E0807B0EIX.1 на суму 9936,00 грн. щодо перерахунку за "ком. після звернення до суду по кред. фіз.осіб" матеріалами справи не підтверджується, крім того це суперечить даним в меморіальному ордері, в якому зазначено, що це погашення штрафу;
крім того, надані копії виписки та меморіальних ордерів не містять відміток про наявність в них штампів, підпису касиру та посадових осіб, документ належним чином не засвідчений, тобто не зазначено ім'я посадової особи, яка посвідчила копію та відсутній її підпис.
Позивачем не надано доказів про правомірність, факт продажу та обґрунтованість вартості при продажу зазначеного транспортного засобу.
Крім того, стороною позивача не виконано ухвалу суду від 17.12.2015 року, якою витребувано оригінал кредитної справи за договором № DNQ0AN21680829 від 13.10.2008 року укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2
До вказаних правовідносин суд застосував положення ст. 509, 612, 625, 1048-1050 ЦК України та зазначив, що сторонами визнається наявність договірних відносин та факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 94126,15 грн. до 12.10.2015 року.
В зв'язку із невиконанням позивачем ухвали суду від 17.12.2015 року, якою витребувано оригінал кредитної справи за кредитно-заставним договором № DNQ0AN21680829 від 13.10.2008 року укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, та наданням неналежно оформлених копій письмових доказів, які містять в собі суперечливі дані, на виконання ухвали від 06.07.2015 року, суд позбавлений можливості, відповідно до ст.1 ЦПК України справедливо, неупереджено та своєчасно розглянути і вирішити цивільну справу з метою захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав сторін.
Позивачем не обґрунтовано загальну заборгованість відповідача.
Заявлене представником позивача клопотання про дистанційний розгляд справи за їх участю судом задоволено, але представник, не виконавши ухвалу суду, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, суд приходить до висновку, що сторона позивача не бажає доводити обґрунтованість своїх позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Врахувавши встановлені обставини, суд вважав, що відповідач зобов'язаний сплатити заборгованість за грошовими зобов'язаннями, грошові суми відповідно до ст. 625 ЦК України, але прийшов до висновку, що на підставі наданих доказів та відповідно до обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст.79-81 ЦПК України судові витрати сплачені позивачем, не підлягають відшкодуванню.
Але із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони зроблені без вразування обставин у справі та із порушенням вимог законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами укладений кредитно-заставний договір № DNQ0AN21680829 від 13.10.2008 року, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 94126,15 грн. на термін до 12.10.2015 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.7-13). Повну копію кредитного договору позивач надав і суду апеляційної інстанції (а.с.189-197).
Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.
Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором. відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.
Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Факт отримання грошових коштів не заперечував і відповідач, зазначаючи лише про неправильність розрахунку банку.
Із наданого банком розрахунку по кредитному договору відповідач станом на 05.03.2015 року мав заборгованість - 99035,05 грн., яка складається: 39868.28 грн. - борг за кредитом; 22726,34 грн. - заборгованість по процентах; 6643.24 грн. - заборгованість по комісії; 24843.14 грн. - пеня; а також штрафи: 250.00 грн. штраф (фіксована частина). 4704.05 грн. - штраф (процентна складова).
Цього розрахунку відповідач не спростував належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.58-60,64 ЦПК України, заяв про застосування позовної давності не подавав, а тому його необхідно взяти за основу суми боргу.
Але, враховуючи обставини у справі та передачу предмету застави кредитору, надані сторонами докази, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково, а саме відносно складових частин боргу - процентів, комісії, пені, штрафів, на підставі ст.613,616 ЦК України.
Матеріалами справи підтверджено, що 09 жовтня 2013 року у відповідача працівниками банку був вилучений автомобіль "CHERY TIGGO" д/н НОМЕР_1, який є предметом застави за цим договором. Автомобіль був проданий лише 07 серпня 2014 року за ціною 39 000 гривень, а грошові кошти за цей автомобіль були розподілені в тому числі і на часткове погашення суми кредиту, про що зазначено і в розрахунку (а.с.4-6,40,73-77).
Заявлені позивачем суми: 39868.28 грн. - борг за кредитом; 22726,34 грн. - заборгованість по процентах; 6643.24 грн. - заборгованість по комісії, в загальному складають 69237,86 грн.
Отже із суми боргу за цей період: 09.10.2013 року - 07.08.2014 року необхідно вирахувати зазначені позивачем суми щодо процентів, комісії, пені.
Станом на 09.10.2013 року борг по процентах складав 12327,74 грн., а станом на 07.08.2014 року 19474,88 грн., різниця складає 7147,14 грн., яку необхідно вирахувати із загальної суми боргу.
Станом на 09.10.2013 року борг по комісії складав 3635,89 грн., а станом на 07.08.2014 року - 5677,57 грн., різниця складає 2041,68 грн., яку необхідно вирахувати із загальної суми боргу.
Тому необхідно стягнути із відповідача: 15579,2 гривень - заборгованість по процентах (22726,34 грн. - 7147,14 грн.); 4601,56 гривень - заборгованість по комісії (6643,24 грн. - 2041,68 грн.).
Що стосується розміру пені, то суд враховує що відповідач із жовтня 2012 року перестав виконувати свої обов'язки за кредитним договором, а банк звернувся до суду із позовом лише у березні 2015 року, за цей час банк вилучив у відповідача заставне майно, яке також тривалий час зберігав у себе, чим також сприяв збільшенню розміру збитків.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 551, ст.613, 616 ЦК України необхідно зменшити розмір неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків, ставить у скрутне становище боржника, є невиправдано завищеним, що має істотне значення, а тому пеню необхідно стягнути у розмірі 200 грн.
Що стосується вимог про стягнення штрафу, то суд вважає необхідним у задоволенні позову в цій частині відмовити, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст.61 Конституції України, про що зазначено у правовому висновку постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Врахувавши наведене та відповідно до статті 549 ЦК України Верховний Суд України зазначив, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Понесені позивачем судові витрати у розмірі 2079 гривень 74 копійки (а.с.1,155) необхідно стягнути із відповідача на підставі ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст. 303,307,309,316 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року скасувати.
Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № DNQ0AN21680829 від 13.10.2008 року у розмірі 60 249 гривень 04 копійки (яка складається із наступного: 39868,28 гривень - заборгованість за кредитом; 15579,2 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 4601,56 гривень - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 200 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором), а також судові витрати у розмірі 2079 гривень 74 копійки, а всього стягнути 62328 (шістдесят дві тисячі триста двадцять вісім) гривень 78 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Судді: