04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" липня 2016 р. Справа№ 52/162
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представників:
від апелянта: Довгалюк А.В. за дов. № 496 від 01.07.2016 року;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2016
у справі № 52/162 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунального підприємства "ЖЕО-111 Голосіївського району"
про стягнення 1 567 917,65 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 позов задоволено частково, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 268 843,86 грн. основного боргу, 2 665,43 грн. державного мита та 20,06 грн. витрат на сплату інформаційного-технічного забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови та прийняти в цій частині нове, яким позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "ЖЕО-111 Голосіївського району" в частині стягнення 1 299 073,79 грн. основного боргу задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено частково, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Майданевич А.Г., Скрипка І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 20.07.2016 року.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2016 року у зв'язку з перебування судді Майданевича А.Г. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М. Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 року у справі № 52/162 у визначено складі суду.
В судовому засіданні 20.07.2016 року представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її.
В судове засідання 20.07.2016 року відповідач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "ЖЕО-111" Голосіївської районної в м. Києві Ради, правонаступником якого є Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (абонент) було укладено договір № 06368/2-01 від 10.02.2006 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що ПАТ "АК "Київводоканал" зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, а також дотримуватися норм визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
У відповідності до п.п. 2.2.2., 2.2.3. зазначеного договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Як вбачається з позовної заяви та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом даного судового спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 567 917,59 грн. боргу (з врахуванням боргу у розмірі 566 917,94 грн., який виник до 01.05.2005 року).
Між сторонами, правовідносини виникли на підставі договору №06368/2-01 від 10.02.2006 року на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладеного між ними. На підставі вказаного договору відповідачу відкрито особовий рахунок та присвоєно код 1-1381, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з водопостачання та водовідведення.
Разом з тим, позивач відкрив відповідачу другий додатковий рахунок та присвоїв код 1-51381, за яким здійснюється розрахунок оплати послуг з постачання питної води, що йде на підігрів.
Однак, договором № 06368/2-01 від 10.02.2006 року, не передбачено надання послуг щодо постачання питної води, що використовується на підігрів гарячої води.
Зазначений Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, а інші договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо постачання води, яка йде на підігрів, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем необґрунтовано проведено нарахування за послуги з водопостачання щодо води, яка використовується для приготування гарячої води на підставі договору №06368/2-01 від 10.02.2006 року на послуги водопостачання. Таким чином, включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання питної води, що використовується на підігрів, не ґрунтується на договорі №06368/2-01 від 10.02.2006 року та є безпідставним.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 737 155,79 грн. оплати послуг постачання води, що використовується на підігрів, за договором №06368/2-01 від 10.02.2006 року відсутні, у зв'язку з чим в частині вказаних позовних вимог відмовив.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 566 917,94 грн. - боргу по коду 1-1381, який утворився до 01.05.2005 року, місцевий господарський суд першої інсианції вірно зазначив, що позовний період зазначений в позовній заяві з травня 2005 року по березень 2008 року, тобто сума у розмірі 566 917,94 грн. позивачем заявлена поза позовним періодом за інший період і не стосується позовного періоду.
Відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з п.3 та п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.
Як встановлено п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право та охоронюваний законом інтерес позивача за захистом якого той звернувся до суду, не порушено відповідачем, у зв'язку з чим в позові в частині про стягнення 566 917,94 грн. - боргу по коду 1-1381, який утворився до 01.05.2005 року, відмовлено вірно.
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлено клопотання і про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за період з травня 2005 року по жовтень 2005 року.
Однак, відповідно до частини другої статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як встановлено ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість, яка виникла за період з травня 2005 року по жовтень 2005 року.
Тобто відповідачем було вчинено дії, якими було визнано наявність боргу за період з травня 2005 року по жовтень 2005 року, а тому відбулося переривання строку позовної давності.
Таким чином, строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за період з травня 2005 року по жовтень 2005 року переривався і не був пропущений при поданні позову.
Матеріалами справи, платіжними вимогами-дорученнями за період з травня 2005 року по квітень 2008 року, довідкою позивача, поданим позивачем обґрунтованим розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу по коду 1-1381 протягом указаного періоду за вищевказаним договором на суму 2 559 933,22 грн., а також факт користування відповідачем цими послугами та наявності на момент подачі позовної заяви до суду заборгованості у останнього перед позивачем за надані послуги у сумі 268 843,86 грн. (за холодне водопостачання та водовідведення) з урахуванням часткової оплати.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 1-1381 для потреб холодного водопостачання за період з травня 2005 року по квітень 2008 року у сумі 268 843,86 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі № 52/162 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 у справі № 52/162 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі № 52/162 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 52/162 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка