27.07.2016 року Справа № 904/1958/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Сизько І.А., Герасименко І.М.,
секретар судового засідання: Однорог О.В.,
представники сторін:
від позивача: представник у судове засідання не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №617 від 19.04.2016 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 року у справі №904/1958/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м.Селидове, Донецька область
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 11 604 грн. 82 коп.,
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (надалі - ТОВ "Енергоімпекс") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця") на свою користь 11 604 грн. 82 коп. збитків, завданих нестачею вугільної продукції.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 року у справі №904/1958/16 (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано позовну давність при вирішенні спору і, як наслідок, в порушення закону у задоволенні позову відмовлено.
Позивач на виклик суду не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України.
Ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (надалі - Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до п.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України)).
Накладна, у відповідності із ст.6 Статуту залізниць України, це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч.ч.1, 2, 3 ст.23 Статуту залізниць України).
Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (ч.1 ст.30 Статуту залізниць України).
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. (ч.1 ст.37 Статуту залізниць України).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).
Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).
З матеріалів справи вбачається, що у березні 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці ТОВ “Енергоімпекс” (позивач) здійснило відправлення вагонів №№61297529, 62009824, 61079679, 61075651, 59083923 за накладними №№50187954, 50238146 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці з вантажем - кам'яне вугілля; вантажоодержувачем є ДТЕК Запорізька ТЕС.
При проходженні вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних.
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Під час приймання вказаної вище партії товару було встановлено: вагову недостачу у вагоні № 61297529, яка склала 1 500 кг, що підтверджено комерційним актом РА № 006626/183 від 19.03.2015 року (а.с. 14); вагову недостачу у вагоні № 62009824, яка склала 2 400 кг, що підтверджено комерційним актом РА № 006625/182 від 19.03.2015 року (а.с. 15); вагову недостачу у вагоні № 61079679, яка склала 2 300 кг, що підтверджено комерційним актом РА № 006623/180 від 19.03.2015 року (а.с. 16); вагову недостачу у вагоні № 61075651, яка склала 3 200 кг, що підтверджено комерційним актом РА № 006622/179 від 19.03.2015 року (а.с. 17); вагову недостачу у вагоні № 59083923, яка склала 1 300 кг, що підтверджено комерційним актом РА № 006651/208 від 25.03.2015 року (а.с. 18).
Із зазначених вище комерційних актів вбачається:
- у вагоні № 61297529 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 66 000 кг., а фактична маса вантажу становить 64500 кг., що на 1500 кг. менше, ніж вказано у перевізному документі; навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, маркування трьома повздовжніми полосами; праворуч по ходу потяга над 3 люком виїмка довжиною 1,3 м, шириною 0.5м, глибиною 0,7 м.; в місці виїмки маркування відсутнє; двері, люка закриті; в технічному відношенні вагон справний; течі вантажу немає.
- у вагоні № 62009824 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 70 000 кг., а фактично маса вантажу складає 67 600 кг, що на 2 400 кг. менше, ніж вказано у перевізному документі; навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, маркування трьома повздовжніми полосами; праворуч по ходу потяга над 2,3 люками виїмка довжиною 2,0 м, шириною 0,5 м, глибиною 0,7 м.; у місці виїмки маркування порушено; двері люка закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний.
- у вагоні №61079679 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 67 000кг., а фактична маса вантажу становить 64 700 кг., що на 2300 кг. менше, ніж вказано у перевізному документі; навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, маркування трьома поздовжніми полосами; праворуч по ходу потяга над 3,4, люками виїмка довжиною 2,0 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,7 м.; у місці виїмки маркування відсутнє; двері люка закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний.
- у вагоні №61075651 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 65 500 кг., а фактично маса вантажу складає 62 300 кг., що на 3200 кг. менше, ніж вказано перевізному документі; навантаження навалом, нижче бортів на 10-15 см, маркування трьома поздовжніми полосами; праворуч по ходу потяга над 2,3,4 люками виїмка довжиною 3,0 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,6 м.; в місці виїмки маркування відсутнє; двері, люка закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний.
- у вагоні № 59083923 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 69 000 кг., а фактично маса вантажу складає 67 700 кг., що на 1300 кг. менше, ніж вказано у перевізному документі; навантаження навалом, на рівні бортів, маркований трьома поздовжніми полосами; праворуч по ходу потяга над 5,6, люками виїмка довжиною 1,2 м, шириною 0,5 м, глибиною 0,7 м.; в місці виїмки маркування відсутнє; двері, люка закриті; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний.
Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (п."а" ст. 111 Статуту залізниць України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокро солона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'які всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів; норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту залізниць України).
Вартість вагової недостачі вантажу, виходячи з поданих позивачем доказів, з урахуванням норми природної втрати, в даному випадку складає 11 604 грн. 82 коп.
Оскільки зазначені в комерційних актах обставини свідчать про несхороність залізницею вантажу під час перевезення, вимоги позивача колегія суддів вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідачем в процесі розгляду справи місцевим господарським судом заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного цодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу Украхни).
Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, зокрема, з дня встановлення обставини, що спричинили заявлення вимоги.
Згідно ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
В данному випадку обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача виникли 19.03.2015 року (момент складання комерційних актів), позов поданий до Господарського суду Дніпропетровської області 23.03.2016 року, тобто, застосовуючи вищенаведені норми права, без пропуску строку позовної давності, на що місцевий господарський суд уваги не звернув, чим порушив норми матеріального права при вирішенні спору, внаслідок чого оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 року у справі №904/1958/16 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" 11 604 грн. 82 коп. вартість вагової нестачі вугільної продукції, 1 378 грн. 68 коп. судового збору за подання позову до господарського суду, 1 515грн. 80 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області у відповідності до ст. 116, ст. 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.А. Сизько
Суддя І.М. Герасименко
(Повний текст постанови складено 28.07.2016 року).