25.07.2016 року Справа № 904/1634/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: головуючого судді Величко Н.Л. (доповідач)
суддів: Подобєда І.М., Березкіної О.В.
секретар судового засідання: Погорєлова Ю.А.
за участю представників сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 25.07.2016 р., представник;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи
повідомлений належним чином
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року у справі № 904/1634/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Львів
до Приватного підприємства "ВЕСТА", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 19 788,38 грн.
1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року у справі № 904/1634/16 (суддя Суховаров А.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій поза межами строку позовної давності.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвали ти нове рішення яким задовольнити позові вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що відповідно до ст. 266 та ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку, що стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня, з якого неустойка нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою.
За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги (3роки), не ґрунтується на вимогах закону.
3. Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
25.07.16р. від представника позивача (скаржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через відсутність залізничних квитків сполученням Львів-Дніпро.
Представник відповідача заперечує проти задоволення зазначеного клопотання та вважає за можливе розпочати розгляд справи за відсутності скаржника.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивач не обмежений колом певних осіб (представників) щодо явки в судове засідання для належного представництва його інтересів. Наведене узгоджується з положеннями п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги те, що апеляційна скарга подана саме позивачем, який виклав свою правову позицію в скарзі судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність позивача.
У судовому засіданні 25.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
4. Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський встановив наступні обставини:
20.12.2013 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір поставки №1312000374 (далі - Договір). (а.с. 09-12)
Відповідно до п..1.1 Договору, постачальник, який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах Договору.
За змістом п.1.2 Договору найменування номенклатура, сортамент, асортимент, кількість і ціни товару, що є предметом Договору, обумовлюються в Специфікації (оформляється як додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.5.1 Договору товар повинен бути повністю поставленим покупцю по мірі потреби згідно письмових замовлень покупця у строк 30 днів після наданої заявки на умовах СРТ Центральний склад с.Угерсько Стрийського р-н, Львівської обл., згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС - 2010" .
П. 6.1. сторони узгодили, що ціна за одиницю товару, передбачена Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 6.2. Договору сторони встановили, що загальна ціна цього договору складає 194 604,00 грн.
Відповідно до п. 10.2. Договору у разі порушення з вини постачальника строків поставки товарів, передбачених Договором, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від суми договору. Оплата пені, компенсація збитків не звільняє сторону, яка порушила умови договору, від виконання договірних зобов'язань.
Угодою № 1 про зміні і доповнення до договору № НОМЕР_1 від 20.12.13р. сто рони дійшли згоди внести зміни в п. 9 договору, в частині зміни терміну дії договору до 31.12.14р.
За умовами Специфікації (а.с.14) сторонами погоджено поставку товару - прокат сталевий гарячекатаний рівно поличний кутовий на загальну суму 194 604, 00 грн.
Листом №4382/11-06 від 23.12.2013 року позивач звернувся до відповідача щодо поставки металопрокату згідно заявок по специфікації. (а.с. 15)
Відповідачем здійснено поставку товару позивачу на загальну суму 83 106, 58 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною, підписаною представниками підприємств обох сторін (а.с.17).
Позивач стверджує, що відповідач не у повній мірі виконав зобов'язання по Договору, а саме не поставав одиницю прокату сталевого гарячекатаного рівниполичного кутового 32х32х3-В ГОСТ 8509-93ст3пс вагою 8,76 кг, одиницю прокату сталевого гарячекатаного рівно поличного кутового 50х50х5 ГОСТ 8509-93 ст3пс вагою 22,64кг та одиницю прокату сталевого гарячекатаного рівно поличного кутового 75х75х6 -в ГОСТ 8509-93 ст3пс вагою 41,34 кг. Вартість недопоставленого товару згідно із різницею між Специфікацією до Договору та видатковою накладною №РН-68 від 25.12.13р. складає 458,42 грн. Оскільки товар повністю поставлений не був, відповідно до п. 10.1 п.10.2 Договору позивач нарахував відповідачу додатковий штраф 10% за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі - 19 640,40 грн., а також пеню у розмірі 0,1 % від прострочення у сумі 115,90 грн., а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості у сумі 32,08 грн., відповідно до п.2 ст. 231 ГК України.
5. Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 1 ст. 202, п. 1ст. 207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено що, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 зазначеного кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем здійснено поставку товару позивачу на загальну суму 83 106,58 грн., що підтверджується видатковою накладною, підписаною представниками підприємств обох сторін (а.с. 17).
Відповідно до п. 10.2 договору, уразі порушення з вини постачальника строків поставки товарів, передбачених договором, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі, встановленому абз. 3. п. 2 ст 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцяти днів сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. Оплата пені, компенсація збитків не звільняє сторону, яка порушила умови договору, від виконання договірних зобов'язань.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не в повному обсязі здійснено поставку товару за Договором, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати суму 115,90 грн. пені, 32,08 грн. 7% штрафу, 19 640,40 грн. додаткового штрафу. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 788, 38 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Разом з тим, відповідач під час розгляду справи господарським судом звернувся з відповідною заявою про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог. (а.с. 48-51)
Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 2 ст.258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.
Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського
суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
З матеріалів справи вбачається, що заявка позивача на поставку товару була отримана відповідачем 23.12.2013 року, відповідно, строк поставки сплив 23.01.2014 року та з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.
З урахуванням викладеного та виходячи з того, що позов подано 10.03.2016 року (а.с.41), а позовна давність (один рік) спливає 23.01.2015 року, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій поза межами строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені правові норми, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016 року у справі №904/1634/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.Л. Величко
Суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Березкіна