21 липня 2016 року м. Київ К/800/49181/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівГоляшкіна О.В.
Швед Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Київторгфрукт" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови за касаційною скаргою Київської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська митниця) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року
У травні 2014 року ТОВ "Київторгфрукт" в Київському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийняті необґрунтовані рішення щодо її коригування.
Просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05 березня 2014 року
№ 125130012/2014/110003/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 березня 2014 року № 125130012/2014/00003.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 05 березня 2014 року
№ 125130012/2014/110003/2.
Визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 березня 2014 року №125130012/2014/00003.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 березня 2014 року ТОВ "Київторгфрукт" до митного оформлення подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 125130012/2014/403547 з метою митного оформлення товару "Цитрусові свіжі: мандарини (Citrus reticulata) - 21 240 кг., урожаю 2014 року. Країна виробництва - Іспанія, ES. Торгівельна марка Grupo de Ventas. Виробник Grupo de Ventas. Постачальник: Grupo de Ventas".
Митна вартість товару декларантом ТОВ "Київторгфрукт" визначалась за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з розрахунку 0,79 дол. США за 1 кг.
На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною ВМД подано пакет документів, що перелічені у графі 44 МД та додатку № 1 до МД, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31 січня 2014 року
№ 125/2012/0001364; міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 24 лютого 2014 року № 394430; книжку МДП (Carnet TIR) XX.74696251 від 28 лютого 2014 року; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 20 лютого 2014 року; виписку з бухгалтерської документації б/н від 28 лютого 2014 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24 лютого 2014 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною установою ГО-890 від 28 лютого 2014 року; рахунок-фактуру (інвойс) G14M000361 від 24 лютого 2014 року; рахунок-проформу G 14M000361 від 24 лютого 2014 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104) від 01 січня 2014 року №1/14; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01 січня 2014 року № 1; договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається від 01 лютого 2014 року № 02/02; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) від 24 лютого 2014 року № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 24 лютого 2014 року № 2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 24 лютого 2014 року № 2730; резервну позицію від 26 липня 2001 року № 915; фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) від 24 лютого 2014 року СЕ/Е8/0089728; декларацію про проходження товару від 24 лютого 2014 року №014М000361; копію митної декларації країни відправлення від 24 лютого 2014 року №14Н800176110039738.
Під час митного оформлення задекларованого товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що аналогічний товар розмитнювався у попередні періоди за більшою вартістю, ніж заявлена позивачем, на підставі чого у митного органу виникли сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару.
Відповідачем додатково витребувано від позивача наступні документи: рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця; відповідна бухгалтерська документація (за наявності), довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
На думку відповідача, додатково надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості за основним методом, внаслідок чого було винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 05 березня 2014 року №125130012/2014/110003/2, яким застосовано резервний метод та визначено митну вартість товару у розмірі вищому ніж задекларовано позивачем з розрахунку 1,02 дол. США за 1 кг.
Посилаючись на рішення про коригування митної вартості відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 березня 2014 року №125130012/2014/00003.
Позивач, з метою недопущення псування товару, який має обмежений строк придатності, після винесення вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації подав товар до митного оформлення за ВМД від 05 березня 2014 року № 125130012/2014/403651, з наданням гарантій сплати до 24 травня 2014 року різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом в розмірі 9 500,84 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача були в наявності всі документи для визначення митної вартості товарів, які імпортуються, за ціною договору, в той час як митним органом не доведено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Пропонуючи декларанту надати додаткові документи митним органом не вказано, які саме документи можуть підтвердити та не вказано чому надані декларантом документи не можуть підтвердити визначену ним митну вартість товарів.
Наведені обставини є підставою для скасування спірних рішень митного органу, прийнятими за наслідками здійснення митних процедур.
Також, єдиною обставиною, яка викликала сумнів у митного органу щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, є те, що у відповідача наявна інформація щодо митної вартості схожого товару, яка відрізняється від вказаної позивачем у декларації.
З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги правильність висновку судів першої ра апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київторгфрукт" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - без зміни.
Ухвалу судді Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року про зупинення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року вважати такою, що втратила чинність.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Голяшкін О.В.
Швед Е.Ю.