20 липня 2016 року м.Київ К/800/40743/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Горбатюк С.А.,
Донець О.Є.,
секретар судового засідання - Ярош Д.В.,
за участю представника відповідача - Галати О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У червні 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», у якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 712163,25 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15667,52 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не забезпечено виконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 712163,25 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15667,52 грн.
При винесенні рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Публічне акціонерне товариство «Інтерпаймп Новомосковський трубний завод» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів: створено належні умови праці для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом введення до штатного розкладу окремої дільниці з чисельністю 40 осіб, яка призначена для працевлаштування інвалідів; протягом 2014 року щомісячно направлялися до державної служби зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів у вигляді звіту форми 3-ПН; застосування адміністративно-господарських санкцій є неправомірним через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у поданих запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - в силі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з виходячи з наступного.
У відповідності зі ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 1 ст.20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до наданого відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» у 2014 році становила 1528 особи, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників у підприємства - 46 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 61 осіб.
Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно ч.3 ст.18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, приписами законодавства обов'язок з працевлаштування інвалідів покладається на Державну службу зайнятості, однак при умові щомісячного інформування підприємства (установами, організаціями) місцевих центрів зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VІ «Про зайнятість населення» (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).
Згідно Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем протягом 2014 року до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості подавались звіти за формою №3-ПН про наявність вакансій, в тому числі інвалідів, зокрема станом на 11 січня 2014 року (12 лютого 2014 року дата закриття вакансії) - 2 особи, з 25 лютого 2014 року по 25 грудня 2014 року - 1 особа, замість необхідних та можливих 15 осіб (61 - 46).
З листа Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 03 червня 2015 року №353 вбачається, що протягом 2014 року усього мали статус 49 осіб з обмеженими фізичними можливостями. Протягом 2014 року центром зайнятості направлений 1 безробітний з числа інвалідів на працевлаштування в ПАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод». Вказаний безробітний з числа інвалідів - ОСОБА_4 11 лютого 2014 року працевлаштований на посаді «підсобний робочий».
У квітні та липні 2014 року відповідачем працевлаштовано 2 працівника підприємства на посаду «підсобний робітник», оскільки вони під час проходження первинного огляду отримали інвалідність і як наслідок не могли продовжувати роботу на попередньому місці роботи за станом здоров'я.
Отже, відповідачем протягом 2014 року працевлаштовано лише 3 особи, які мають інвалідність, замість необхідних 15 осіб; відомостей щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу відповідачем до державної служби зайнятості подавалося.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що ПАТ «Інтерпайп «Новомосковський трубний завод» не було вжито належних заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, вимоги позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, є обґрунтованими і правомірно задоволені судами попередніх інстанцій.
Виходячи з визначених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судових рішень, за якими суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі та позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у судової колегії відсутні підстави для спростування встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, тоді як доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді